Про Долі та фурії Лорен Ґрофф

Привітик, френди!
Цієї весни мені якось щастить з грубецькими книжечками:) Ще одненька на 700 з хвостиком електронних сторінок: Долі та фурії американки Лорен Ґрофф – дивна книжка, яку хочеться обговорювати і розбирати “по поличках”… Як і в Дружині мандрівника часом, в Долях та фуріях, напевне, вся історія тримається на “вічному коханні”, де “двоє зустрілися і відтоді були разом навіки”. Але тут вже зовсім інша кава заварена: золотий хлопчик Лотто втрачає майже все через одну єдину помилку молодості, Матильда свідомо йде на таку “помилку” і здобуває можливість мати майже все, що їй треба. Коли ці двоє зустрілися, в кожного була своя мета і свої зацікавлення, але разом вони стали … ні, не одним цілим, а – повноцінними: Лотто завдяки підтримці Матильди здобуває славу та визнання, а Матильда здобуває своє власне життя, в своєму будинку, де вона господиня і де все робиться так, як хоче вона, а не хтось інший.

Книжки як ліки або Маленька паризька книгарня

Інша назва цієї книжки авторства німецької письменниці Ніни Джордж – “Лавандова кімната”, але “Маленька паризька книгарня”, як на мене, тут більш доречна, адже в цій книгарні живе, працює і подорожує головний герой. Та-та, книгарня знаходиться на річковій баржі, а Жан Одинак разом зі своїми книжками пускається в річкову подорож Францією.
Українізували “Книгарню” видавництво Наш Формат та перекладач Ольга Захарченко і вийшло це в них дуже добре. Книжку приємно взяти в руки і ще приємніше читати, так що від мене, як читача – велике їм дякую:)

Enter a caption

Про Дружину мандрівника часом, мандрівки часом без машини часу і роздуми про паралельну реальність:)

Цю книжку я прочитала давненько, три книжки тому, а це майже два місяці часу і все одно не впевнена, що зможу точно розказати, про що вона і чітко сформулювати свої враження. Отож – Дружина мандрівника часом авторства американки Одрі Ніффенеґґер. Є ще однойменний фільм, але як завжди – раджу спочатку книжку, так як в фільмі багато подій пропущено, а спойлерів на книжку буде багато.

Про Cisársky trhanec або про Kaiserschmarrn або просто про оладки на новий смак:)

Я так думаю, нарешті прийшов час вам все розказати…
Просто не маю права мовчати і мушу цим поділитися…

Про поличку совісті або “що б такого почитати?”

Я є! Я повернулася! Привітик, люди!
І ясна справа, що почну з книжкового, а потім поділюся враженнями про словацьку школу, Улька ж вже “первачка”:) Тільки фотографії школи дороблю;)
А про книжкове – давайте побалакаємо про загальне: про вибір книжок для почитати і про ще непрочитані книжки, які ви вже купили і які от стоять вдома на поличці і докірливо на вас дивляться з німим питанням “коли ж ти мене прочитаєш?” Давайте побалакаєм про так завну “поличку совісті”.
Почну з того, що в мене не те що поличка, в мене ціла етажерка совісті, бо куплених і ще непрочитаних книжок в мене не мало – не багато, а всього то якихось 73 штуки + ще парочка в Києві в сестри чекають. Ну і мені, ясне  діло – мало, тому є ще + 3 книзі взяті з бібліотеки=)))
Ну і куди ж без Цукрички? Вона ж не пропустить жодну книжко-фото-сесію:)))

Свята корова і агент Фокс Малдер;)

Ви, напевно, здивувалися: яка така корова і до чого тут симпатяшка Девід Духовний. А до того, що безстрашний агент Малдер до всіх своїх талантів ще й книжку написав! Свята корова (Holy cow) називається:) Я, як фанатка Духовного, не змогла пройти мимо і не купити цю книженцію, вірніше – замовила її на день народження. Дочитала ще весною, а книжковраженнями ділюся аж ось тепер.
Про автора, думаю, багато розповідати не треба – всі і так все знають. Але дещо з вікіпедії я таки мушу зацитувати: Де́від Ві́льям Духо́вни або Духовний — американський кіноактор українського єврейського походження, найбільш відомий як виконавець ролі агента Фокса Малдера. У квітні 2014 сам Девід Духовни в Твітері назвав себе українцем: «Я виріс, думаючи, що я росіянин, але тільки зараз зрозумів, що завжди був українцем. Ніколи не пізно змінитися».
Тож симпатяшка Малдер тепер ще й один з моїх улюблених письменників;)

Про безм’ясовий експеримент:)

Привітик всім)

Мої 100 днів без м’яса таки завершилися, і замість кожних що-десять-днів звітувань(як я обіцялася, хе-хе… наївна) звітую вже за весь експеримент. Тож розкажу, як воно було.
В загальному – було нормально і дуже навіть комфортно. Хоча, за цей час я все таки кілька разів за звичкою була злакомилася на м’ясо, але потім мені з того було зле: важкість на шлунку і муки совісті;)  Тож це ще більше переконало мене в правильності рішення нікого не їсти.
А якщо трохи детальніше, то результати і враження такі: перші 10 днів без м’яска в раціоні пройшли нормально, я би навіть сказала – буденно. Але досить цікаво в кулінарному плані;) Але вже потім все стало геть банально і нецікаво. Зараз розкажу, що ж там такого цікавого і нецікавого було:)

Про дідуня Петсона і котика Фіндуса від Свена Нордквіста

Привіт, друзяки:)

Хотіла я про всі наші котячі книжки розказати одним дописом, але там стільки книжок і стільки фото, що таки прийдеться частинами. Сьогодні розкажу про наші враження від серії книжок про дідуня Петсона і його котика Фіндуса від шведського письменника-ілюстратора Свена Нордквіста.

Про “Фелікс Австрія” від С. Андрухович

Привітик, книжколюби!
я за свіжими слідами розкажу вам про Фелікс Австрію. Цікава книжка, я вам скажу… це я в плані того, що потім є над чим думати, бо не все зрозуміла)))

Про “звілопалк і динозяблів” :)

привітик!
давайте я знову вам розкажу про зоопарк в Бойніце, чи як Улька охрестила – звіропарк;) Три роки тому я вже розказувала про нього, тож тепер трохи свіжих вражень, нових фоток і що змінилося з того часу.