Про поличку совісті або “що б такого почитати?”

Я є! Я повернулася! Привітик, люди!
І ясна справа, що почну з книжкового, а потім поділюся враженнями про словацьку школу, Улька ж вже “первачка”:) Тільки фотографії школи дороблю;)
А про книжкове – давайте побалакаємо про загальне: про вибір книжок для почитати і про ще непрочитані книжки, які ви вже купили і які от стоять вдома на поличці і докірливо на вас дивляться з німим питанням “коли ж ти мене прочитаєш?” Давайте побалакаєм про так завну “поличку совісті”.
Почну з того, що в мене не те що поличка, в мене ціла етажерка совісті, бо куплених і ще непрочитаних книжок в мене не мало – не багато, а всього то якихось 73 штуки + ще парочка в Києві в сестри чекають. Ну і мені, ясне  діло – мало, тому є ще + 3 книзі взяті з бібліотеки=)))
dscn2370Ну і куди ж без Цукрички? Вона ж не пропустить жодну книжко-фото-сесію:))) Читати далі

Свята корова і агент Фокс Малдер;)

Ви, напевно, здивувалися: яка така корова і до чого тут симпатяшка Девід Духовний. А до того, що безстрашний агент Малдер до всіх своїх талантів ще й книжку написав! Свята корова (Holy cow) називається:) Я, як фанатка Духовного, не змогла пройти мимо і не купити цю книженцію, вірніше – замовила її на день народження. Дочитала ще весною, а книжковраженнями ділюся аж ось тепер.
девій духовнийПро автора, думаю, багато розповідати не треба – всі і так все знають. Але дещо з вікіпедії я таки мушу зацитувати: Де́від Ві́льям Духо́вни або Духовний — американський кіноактор українського єврейського походження, найбільш відомий як виконавець ролі агента Фокса Малдера. У квітні 2014 сам Девід Духовни в Твітері назвав себе українцем: «Я виріс, думаючи, що я росіянин, але тільки зараз зрозумів, що завжди був українцем. Ніколи не пізно змінитися».
Тож симпатяшка Малдер тепер ще й один з моїх улюблених письменників;) Читати далі

Про безм’ясовий експеримент:)

Привітик всім)

Мої 100 днів без м’яса таки завершилися, і замість кожних що-десять-днів звітувань(як я обіцялася, хе-хе… наївна) звітую вже за весь експеримент. Тож розкажу, як воно було.
В загальному – було нормально і дуже навіть комфортно. Хоча, за цей час я все таки кілька разів за звичкою була злакомилася на м’ясо, але потім мені з того було зле: важкість на шлунку і муки совісті;)  Тож це ще більше переконало мене в правильності рішення нікого не їсти.
А якщо трохи детальніше, то результати і враження такі: перші 10 днів без м’яска в раціоні пройшли нормально, я би навіть сказала – буденно. Але досить цікаво в кулінарному плані;) Але вже потім все стало геть банально і нецікаво. Зараз розкажу, що ж там такого цікавого і нецікавого було:) Читати далі

Про дідуня Петсона і котика Фіндуса від Свена Нордквіста

Привіт, друзяки:)

Хотіла я про всі наші котячі книжки розказати одним дописом, але там стільки книжок і стільки фото, що таки прийдеться частинами. Сьогодні розкажу про наші враження від серії книжок про дідуня Петсона і його котика Фіндуса від шведського письменника-ілюстратора Sven NordqvistСвена Нордквіста. Читати далі

Про “Фелікс Австрія” від С. Андрухович

Привітик, книжколюби!
я за свіжими слідами розкажу вам про Фелікс Австрію. Цікава книжка, я вам скажу… це я в плані того, що потім є над чим думати, бо не все зрозуміла)))

фелікс австрія Читати далі

Про “звілопалк і динозяблів” :)

привітик!
давайте я знову вам розкажу про зоопарк в Бойніце, чи як Улька охрестила – звіропарк;) Три роки тому я вже розказувала про нього, тож тепер трохи свіжих вражень, нових фоток і що змінилося з того часу. Читати далі

Книжковраження: Обліковець від М. Троян

«- найчастіше їй хочеться плакати. Але вона ніколи цього не робить.
– це погано! … коли хочеться, треба це робити.
Бо ще розучиться хотіти щось інше»

Привітик, я тут кілька книжковражень дописала, то ж перше буде про “Обліковця”. Читати далі

100 днів без мяса, або історія про те, як я стала(не стала) вегетеріанкою;)

Привіт всім, я так давно сюди не писала, що й сама не памятаю, коли воно було… і чернеток маю недописаних цілу купу, книжковражень он штук десять назбиралося. А тут мені ще один експеримент придумався зовсім незаплановано, то ж і на нього час треба:) Пора знову сідати і братися за організацію свого часу)))
Але я коротенько про експеримент – я розлюбила мясо. Отак ні з того ні з сього, з абсолютної мясоїдки я стала немясоїдною… сама довгий час не могла зрозуміти як то воно так сталося: я ж про це не думала навіть. Нє, в мене часами були напади відмовитися від мяса, особливо після всяких передач типу “знак якості” і інших про якість мяса, зокрема і передач про тварин, з яких оте мясо отримуємо, але завжди заспокоювала свою совість тим, що люди то хижаки і їм мясо конче необхідне. А тут – рука звично закидує в рот кусок мяска, а рот зразу ж його випльовує котові.
Я два тижні десь ще прислухалася до свого організму і таки по привичці накидувала мясо в тарілку, але чесно ні кусочка зїсти так і не змогла. Остаточно мене переконало те, що улюблений мною шашлик, печінковий домашній паштет і домашня вуджена на дровах шинка мені мало поперек горла не стали. Отак, після того я вже й не перевіряла навіть, чи мене бува не попустило. Не думала, що так буває, але значить буває… Я не знаю, чи надовго воно в мене таке буде, бо може я завтра прокинуся і захочу відбивної чи курки запеченої в апельсиновому маринаді, але  наразі роблю невеликий експеримент на три місяці без мяса. Експеримент в тому, що я не тільки не їстиму мясо, але й пильнуватиму зміни в організмі(якщо такі будуть) і взагалі – свої враження і відчуття. А ще, як виявилося, без мяса я стала готувати собі купу всяких страв, про які раніше і не думала, що воно смакуватиме без мяса;)
Розганяюся на 100 днів. А там далі буде видно.
І ще – тепер вже знаю, чому отак остаточно розлюбилося мясо – мені останнім часом на очі траплялося багато різних передач, статтей, фото і всякого іншого, що наштовхувало на думку відмови від мяса. Але остаточно мене “переконала” фраза з художньої книжки про те, що будь-яке мясо це труп. Уява в мене не така сильна як в Енн Ширлі, але і її хватило уявити ту фразу:) тому отакий результат.
Ділитимуся враженнями кожні 10 днів, і обіцяю розказувати і показувати фото всякого такого різного смачненького і немясного, може вам пригодиться, тим більше починається піст.

Па-па, цікавих вам снів, а мені і просто виспатися підійде… в спокої і без дитячих ніг на голові, але це, напевно, поки що анріал:)

З дитячої полички #1: про детектива Кота да Вінчі

Я дуже люблю дитячі книжки. Вони ж такі кольорові і з малюнками… Але дорослій людині просто так купляти і читати книжки, призначені для категорії 1-2-3-5 і трохи більше років якось не дуже і на думку прийде. Тому ще один плюс “бути-мамства” – можна разом з дітьми читати ту красу і балдіти від книжки певно що більше, ніж дітвора;) І якщо з Андрійком поки що більше розглядаємо малюнки і озвучуємо, що там намальовано, з Улькою вже можна читати серйозні книжки, довгі, на кілька вечорів, з складнішими сюжетами і серйознішими темами.
На різдвяні свята закупили у Львові цілу гору дитячих книжок, тож тепер потрошки ту купку розгрібаємо. Книжки просто шикарні і порівнюючи з книжками з мого дитинства, тішуся, що теперішні яскравіші та більш оптимістичніші в текстах та ілюстраціях. Самій цікаво розглядати їх, вишукувати деталі. Так що робрика “з дитячої полички” розпочинається!

І перша прочитана цього року книжка була «Кіт да Вінчі» авторства Каті Матюшкіної, видавництво «Махаон-Україна», переклад з російської О. Думанської.
Загалом, враження від книжки у нас приємні. Ульці(5,5 років) книжка взагалі дуже-дуже сподобалася. Тож бо перший детектив в її житті;)
Так, ця книжка – дитячий детектив, де відважний та геніальний Кіт да Вінчі розслідуватиме викрадення картини «Посмішка анаконди» (нічого не нагадує? А в книжці багато отаких «співставлень»:))) .
Отож, злочинцем виявився миш, чи як переклали – мишидло Зиза. А Кіт да Вінчі, звичайно ж, намагатиметься впіймати Зизу і повернути картину. І він не буде у цьому сам! Котові допомагатимуть мишенята Бубуша, Чуча і Пік та інші мешканці звіриного міста. А ще їх завжди переслідуватиме в пошуках репортажів кореспондентка курка Кудаха, яка замість яєць вміє нести газету «Куряча правда». Кіт складатиме фоторобот злочинця, шукатиме слідів, доказів, буде проводити допити та ставки між свідками віч-на-віч, придумуватиме злочинцеві пастки… загалом – поводитиметься як справжній детектив.5 3
Розгадка злочину і виявлення небезпечного злочинця здивували навіть мене. Але не беріть то за показник, бо я прийшла до невтішного висновку, що в детективах нічого не тямлю. Злочинця вгадую аж коли автор тицьне в нього пальцем;)))
Книжка пішла «на ура» і тепер, коли в нас дома невідомо ким робиться якась шкода чи ми щось не можемо знайти, Улька таємничим голосом каже, що то Зиза нашкодив чи вкрав)))
Не сподобалося:
– оскільки оригінал російською мовою, де не де траплялися невдалі переклади слів чи взагалі граматичні помилки, але їх, направду, було дуже мало. Дитині то, звичайно, не відчутно, але мені все прочитане зразу вкладалося в російську мову, оті співставлення слів сонце-слоньце, Юпітер –Япітер, вушка на маківці так і хотілося прочитати «ушки на макушке», ну ви мене зрозуміли…4
– самі герої. Вони смішні, гарно намальовані і в принципі – позитивні, але от Кіт страшенний хвалько і дуже марнославний, не упускає жодної нагоди назвати себе геніальним чи похвалити в інший спосіб; мишенята-помічники підлабузники і в усьому стараються догодити котові, ота така сліпа «закоханість» в свого кумира; Сова пихата і зверхня, та й інші звірі в очі всі добрі і милі, а позаочі один з одного насміхаються, особливо Сова… Можливо то таке тільки моє доросле сприйняття героїв, а дитина сприймає їх зовсім інакше, але це єдине, що мене трохи відштовхує в цій книжці.
Сподобалося:
– те, як книжка оформлена. Ілюстрації малювала авторка і як на мене, вони дуже цікаві. Тут не просто малюнки того, що відбувається, але є «вирізки» з газети «Куряча правда», карти, схеми, написи і малюнки “на полях” і ще різні завдання для дітей, як от скласти фоторобот Зизи, розшифрувати повідомлення за допомогою таємної котячої абетки чи виготовити собі посвідчення детектива. Є уроки малювання планет, поросят і кумедних мармиз. Ульці оті завдання сподобалися найбільше;
7 6 2
– деякі вигадані авторкою і «підігнані» під Звірине місто слова, як от: сова взяла «крилокюрні ножиці» чи сова написала лист «власнокрильно»;
– сама історія, як на мене, дуже кльово знайомить дитину з детективним жанром. І хоч це єдиний дитячий детектив, який я читала, тож порівнювати нема з чим, але дуже вже мені вподобалося, як авторка цю історію «презентує» дітям – цікаво, місцями у формі гри, з ненудними ілюстраціями та віршиками.8

Не знаю чи ми куплятимемо наступні книжки в серії, але так думаю, що Улька влітку попросить ще… До речі, закінчення історії дуже в стилі «далі буде…»))) Там так і написано – “далі буде”)))))9

Про іспанський помаранчовий пиріг

¡Hola
Tengo una receta de un pastel de naranja española!

Не повірите, але поки я перекладала оце “привіт! я до вас з рецептом іспанського апельсинового пирога!”, мені захотілося вивчити іспанську)))), а я ще італійську не довчила!
Я, правда, не впевнена, що гугл переклав добре, але звучить воно кльово. І пиріг кльовий теж, я його вже з пів року, а може й більше печу час від часу. він такий особливий і не сходжий на інші пироги… Почнем з того, що він без муки. і там купа горіхів, ну і помаранчів, звісно ж;)
В нас тут є один місцевий супермаркет Lidl, який щотижня в рекламному буклеті дає два рецепти чогось майже завжди мясного і один рецептик солодкого. А потім, в кінці року, можна придбати в них цілу красивезну книжку з тими рецептами. Безкоштовно, просто треба назбирати наклейки))) поширена система всюди, я так розумію.
Ну і от в минулорічній книжечці з рецептами солодощів надибала я цей помаранчовий пиріг. Гугл каже, що то традиційна іспанська випічка і готувати її дуже просто. Ще й смачно. Правда, аж такого апельсинового духу, на який я сподівалася, я не відчула, але весь смак і запах, як на мене, відкривається вже на язиці, коли його повільно смакуєш…
іспанський апельсиновий пиріг
Отож, рецептик. На стандартну тортівницю треба буде:
– зо 2-3 середні помаранчі, десь так на 200 грам вже готового помаранчового пюре
– 200 грам мелених горіхів, в ідеалі суміш різних чи мигдалю, але й з грецькими пиріг буде смачним (або 150 грам горіхів і ложка муки)
– 5 яєць, а краще 6
– 200 грам цукру
– трохи масла, сухарів чи мелених горіхів на змащення форми на випікання, зо 2 ложки рому чи коньяку, а можна й без нього
– трохи абрикосового джему, або ж будь-якого іншого.

Ну і приготування тіста:
1. помаранчі добре вимити(я десь ще зустрічала варіант з мандаринками, треба теж спробувати). Є кілька варіантів, як з них зробити пюре:
– можна варити цілими в воді 2-3 години, потім розрізати на частинки, вийняти кісточки і розміксувати блендером в кашу
– можна одразу нарізати маленькими кусочками разом зі шкіркою і так трохи проварити(додати трошки води), поки не змякнуть добре, а тоді вже блендерувати
– можна почистити помаранчі як яблука, і повирізати саму мякоть, щоб було якомого менше білої шкірки і перетинок, проварити і розблендерувати.
Від способу приготування помаранчів трохи залежить смак пирога: якщо зі шкіркою, буде більше помаранчевого смаку і аромату, але буде й трохи гірчинка, якщо саме “помаранчове філе”, то гірчинки не буде, пиріг буде солодшим, але й запаху та смаку помаранчів теж буде менше. Я пробувала по різному, мені любиться, коли зі шкіркою, але два помаранчі зі шкіркою – то трохи занадто, тому я один чищу, а другий нарізаю разом зі шкіркою.
2. жовтки і половину цукру зміксерувати в білу пухку масу, до якої потрошки домішати негаряче помаранчове пюре та горіхову “муку”
3. білки з другою половиною цукру збити в тугий сніг і дуже легенько вмішати в горіхову масу
4. форму на випікання змастити маслом і обсипати меленими горіхами чи сухарями, вилити тісто і в духовку на 25-30 хвилин при 175-180 градусах. Тут час випікання вже мусите самі контролювати, бо ж духовки різні… але я завжди перевіряю зубочисткою в середині пирога. Як не витягується за зубочисткою сирого тіста, то значить готовий. Пиріг підросте трохи, а потім, коли витягнете, красиво впаде.
5. спечений охолоджений пиріг скропити фламбованим ромом(типу загріти його і підпалити, я такого не робила ще, просто скроплювала чуть-чуть для запаху) і змастити абрикосовим джемом. Можна й будь-яким іншим. Останнього разу в мене був трояндовий і то була бомба!
Всьо. Можна їсти. Я, зізнаюся, ще жодного разу не вичекала, щоб він охолов нормально, теплий він мені має якийсь особливий аромат і смак:)
іспанський апельсиновий пиріг іспанський апельсиновий пиріг іспанський апельсиновий пиріг

Смак в пирога дуже-дуже цікавий: помаранч дає кислинку і трошки гірчинку(якщо зі шкіркою), горіхи якби протушковуються і набувають завсім іншого смаку. Пиріг по консистенції виходить “мокрим”, але якщо додати трохи муки, то буде сухішим. Ну і можна трохи довше в духовці протримати. Тут дуже багато варіантів “хімічити” з кожним із складників і часом випікання, так що експериментуйте, пиріг того вартий;)

А, і тут можете глянути відео приготування цього пирога, словацькою, правда, але зрозуміти дасться.

І ще, знаю, що мої фотки не дуже “смачно” виглядають, але я вчуся фоткати їжу красиво;)