Про розвіртуалення, блокнотики і добрий настрій:)

Ну от, ураган на ймення “Улянка” тимчасово розносить село, а я кайфую і насолоджуюсь тишею…. Я знаю, що вже сьогодні ввечері мені буде не вистачати того малого ураганчика під боком, але, все таки, коротенькі канікули мама мусить собі час від часу влаштовувати, бо інакше мама ризикує дістати нервове виснаження:) От бачите, я про себе вже в третій особі починаю балакати)))
І так як мій вечір обіцяє бути спокійним і з горнятком мятного чаю, я нарешті поділюся враженнями і напишу про ще один рецептик доброго настрою. Щось давненько я ними не ділилася!
Значить так, скажіть мені, скільки у вас друзів? а віртуальних? таких, кого ви читаєте в блогах, фейсбуці, твітері чи інших мережах? таких, яких ви знаєте лише за нікнеймом і аватаркою? друзів, які своїм словом чи фоткою чи чим там ще здатні розвеселити, надихнути, покращити настрій чи розсмішити? От, таких друзів у кожного тепер є багато, я так думаю) Ну а коли довший час спілкуєшся з такими друзями віртуально, починає ставати цікаво, які ж вони в житті? А в житті вони ще кльовіші ніж видаються у віртуальному світі! Я вже не один раз мала нагоду переконатися і минулої суботи мала нагоду розвіртуалити ще двох чудових людей: Юлю і Христю. Враження від зустрічі просто мега-позитивні, бо ж ми не просто зустрілися, а ще й мали спільну роботу – Юля вчила нас робити блокнотики.
І скажу вам, що то так класно робити всякі такі кльові штучки (типу блокнотиків) з людьми, яких ніби і знаєш, але в “прямому ефірі” ще не зустрічався:))))
А дівчата на майстер-класі були дуже позитивні і прикольні. А ще бачили б ви наші блокнотики! Бомбові! Боюся, що я тепер крім печеньок-гачкувачок і іншого підсяду ще й на блокнотики)))
З отого всього вищенаведеного випливає ще один рецептик доброго настрою, і навіть два(давненько я про них не згадувала): першийрозвіртуальте якогось свого віртуального друга, когось, з ким давно спілкуєтеся (чи не дуже давно) – бо це дуже класно і страшенно налаштовує на добрий настрій;
ну і другийсходіть на якусь творчу зустріч, чи презентацію книжки, чи якесь обговорення чогось там цікавого для вас… будь-що, просто побудьте в колі однодумців чи людей з спільними інтересами (бо ж хоч якісь інтереси і захоплення є у кожного ну і всіляких майстер-класів чи творчих зустрічей теж тепер є вдосталь). ЦЕ теж страшенно надихає і має шалений настрійпокращуючий еффект!
Всьо:-)
А, ну і похвалюся своїм блокнотиком:

Рецептики доброго настрою: “Планування свята”

Привітики!

Ну от, нарешті доробила свою книжечку “рецептів доброго настрою”, про яку писала на чудесному бложику “МЖО
Книжечка вийшла за другим разом, бо з першого разу я ще вологий від клею фетр розмалювала чорним маркером і як результат – мої смайлоангелики “поплили”, чорний маркер розійшовся. Прийшлося все переробляти і починати з початку, але тепер буду знати, що маркером по вологому фетру малюкати не варто;)
За другим разом книжечка вийшла ось така:
Звичайний зошит з білими нелінійованими аркушами, обкладинка – з старої, зате “в тему”, картонної папки, ну і смайлоангелики вирізані з фетру і розмальовані акриловими фарбами (вони не розпливаються!))).

А тепер рецептики. Передісторію створення таких рецептиків можете почитати тут, але якщо коротко, то рецептики доброго настрою (або РДН) – це буде щось конкретне, що особисто мені покращує настрій чи просто викликає посмішку.
Маю намір періодично ділитися ними з вами, може і вас вони посміхнуть. Рецептики будуть мої (але не завжди мого авторства), перевірені мною і 100 % дієві для мене. От є в мене поганий настрій чи взагалі ніякий, я щось собі зрецептикувала і настрій уже поліз вгору. Але, можливо, не всім ці рецептики підійдуть, то вибачайте:) Тому буду рада, якщо ви поділитеся своїми рецептиками. З задоволенням перевірю їх на собі.
Отже, перший рецептик… хоча, плановано, він мав бути зовсім навіть не першим, бо до планованого першого в мене не вийшли фотографії. Але цей зараз якраз актуальний буде! Значить: Рецептик №1 “Планування свята”:
Надіюся, ви розібрали мої каракулі?
Значить так, якщо голова забита якимись приємними думками, а ви по вуха будете в приємних турботах, то на погані думки і недобрий настрій у вас не залишиться ні місця в голові, ні часу і навіть бажання! Замічали таке?
По великому рахунку, якщо намічається якесь свято, ми ж завжди складаємо списки гостей, покупок, приготувань… на папері чи в голові. Я от спробувала цей процес, так би сказати, гарно оформити. Зробився в мене такий собі “Різдвяний планувальник”(обкладинка ще доробляється, але виходить щось таке:

бо ж зимові свята на носі, а в мене щось ніяк різдвяний настрій не появляється. Деколи, вже з вересня до різдва хочу готуватися, а цього року якась біда…. осінь в мене ще: і за вікном, і в голові. Але різдво не посунеться на потім, так що прийшлося штучно робити собі різдвяний настрій, бо ж не встигну!
А планів на це різдво в мене ціла купа: хочу влаштувати справжнє сімейне свято: з ялинкою, іграшками, різдвяним печивом, подарунками… До того ж, у Словаччині різдво буде 25 грудня, а Миколая сьомого, здається. Улька, звичайно ж, подарунки хапне два рази, бо в них в садочку будуть відмічати, ну і на нашого Миколая теж.
А якщо пам’ятаєте, то в моїх бажаннях на цей рік є таке, щоб ялинку прикрасити рукоробними іграшками. Та й Уляську вже можна залучати до того процесу. А крім іграшок ще ж щось зкуховарити хочу прикольне, і саму квартиру прикрасити, і листівки на Україну відправити, і… і… Дуже багато всього хочу на ці зимові свята зробити!
Так що розпланувати те все в окремому зошиті, та ще й оформити його гарно, по різдвяному, то прямо таки треба:))) Наразі, тільки отака от загальна мапа що треба розпланувати:)))

Поки придумувала обкладинку для планувальника, поки обдумувала все інше – і я вже вся в очікуванні свят і зими, і настрій в мене пречудовий, так що рецептик подіяв;)

Гарного вам настрою і багаааааато приводів до святкування:)

Мій особистий шматочок щастя…

Привітик:)

В мене сьогодні дуже позитивний день! Якось так ніби й нічого особливого не сталося, але настрій аж через верх, і навіть зараз в 22-33 мені хочеться щось робити-писати-в’язати і так далі)
Як дуже точно замітила Natali…світ складається більше з дрібничок, як маленькі пазли. Іноді достатньо однієї маленької детальки і настрій вже йде круто вгору...”, а в мене таких пазликів-детальок сьогодні назбиралося ого-го! Так що мені конче треба з кимось тими пазликами поділитися. А з ким же ділитися як не з вами?
Ранок в мене почався з 10 години (я нарешті виспалася!!!), кави і очікуваного подарунку, правда чекала я на нього зовсім не сьогодні, а десь так за тиждень. Позавчора під вечір ми замовили мені швейну машинку в одному з словацьких інтернет-магазинчиків, а її сьогодні зранку вже привезли! Оце оперативно, я вам скажу. Машинка крутезна просто: має 20 видів швів, шиє, вишиває, зашиває, штопає, пришиває гудзики і зіпи і напевно ще купу всього робить, я ще наразі її тільки вивчаю) Кому цікаво – машинка AEG 210, купляли тут. Я машинкою тішуся як мала дитина, по-моєму, з такою ж любов’ю в очах я дивлюся на коханого чоловіка і дитину)))
Ну хіба не красуня? Напевно, я її все-таки якось назву, бо планів на неї маю цілу купу;) А так приємніше працювати буде…

Дальше прогулянка по магазинах за всякими дрібничками і нитками до машинки звичайно ж. Магазини в Левіце зараз такі різдвяні-різдвяні! Хоча в мене ще осінь, якось різдвяний настрій не поспішає, а зимою мені ще навіть і не пахне… Але все одно, та різдвяна атрибутика дуже надихає.
Потім я забрала Ульку з садочку, погода суперова, то ми трохи пішли ще по магазинах і погуляти в парк. Магазини ми перейшли швидко – зайшли в парочку китайських, купили, що треба і все. До слова, китайські магазинчики з китайським товаром тут досить популярні. Вони так і називаються: китайський магазин або Азія-шоп. В них є абсолютно все: від одягу до взуття, від килимів до декору, від канцтоварів до посуду і ще всяких таких різних дрібничок. І всі ті дрібнички хоч і китайської якості (а деколи це зовсім непогана якість), зате дуже-предуже яскраві і гарні. Особливо мене тішать шкарпетки. Таких кольорів і орнаментів я в Україні ніколи не бачила. У мене скоро буде ціла колекція шкарпеток, але про шкарпетки будем балакати пізніше. Улька ці магазини теж любить, бо там можна ховатися поза одяг і міряти все, що вдасться стягнути. Сьогодні міряла шапку з “манкою”, тобто, з мавпою. Просто в нас це “манкі” і ніяк інакше)

А ще в цих китайських магазинчиках можна взяти собі вішачки безкоштовно чи непотрібні коробки, буває треба на одяг чи взуття. І якщо вішачки ще можна купити, то звичайні коробки якось не дуже. Хоча і коробки продаються – гарні, візерунчасті і трохи дорогі як на коробку) Оцю коробку я просто не могла не взяти. Вона стояла за дверима магазину в купі непотрібних коробок і, напевно, чекала на мене:)

Вона мене так посміхнула, що ну, а всього лиш коробка з-під взуття…
І я накупляла собі всього потрохи для своїх рукоробок, от:

А ще я НАРЕШТІ поклеїла свої смайлооголошення. Але хтось мене випередив, то ж я і собі взяла посмішку)

Дальше був парк. Парк був довго – цілу годину. Ми вже, в принципі, йшли додому, але в парку якраз позгрібали опале листя в велетенські купи. Звичайно ж, що Уляська не пропустила жодної. Вона в них просто падала, катулялася в листі, підкидувала листя догори, кидала ним в мене, кричала “мама, фофафуй Няню!”, і пищала-реготалася-тішилася…, а я її фотографувала і реготалася з неї) І всі люди, що проходили повз нас, теж тішилися, а якась бабця навіть зупинилася, сперлася на свою сумку-візок і спостерігала за малою, і ТАК щиро посміхалася, що й аж мені стало ще приємніше ніж було.

А потім Няня забрала в мене фотознімачку і сама фотографувала: небо, листя, свої ноги(вона любить), ліхтарі і дерева.

Потім ми нарешті добралися додому.
“Вав, то Няні, то моє!!!” – реакція на швейну машинку. “Ні, то моя!” – в мені зразу проснувся “власник”, але мала вже стояла роздивлялася машинку. А потім почала крутити колесом, і засунула кусок паперу під голку зі словами “я буду вобити дийки”. Секунд через 30 після того, як побачила машинку, перший раз в житті… ЯККККК???? як вона допетрала, що де як крутити і що там має робитися? А потім її зацікавила коробка з-під машинки. Надовго. Вгадайте, де моя дитина?

На всі мої “Улька, не чіпай машинку, це небезпечно” мала реагувала незмінним “сьо-сьо ти казєсь, мам?” і робила вигляд, що не розуміє мене, але ми досягли компромісу: мені машинка, їй коробка:)
Пів на дванадцяту ночі, масяня сопе в сусідній кімнаті, за пів години вже буде завтра, а я все ще сиджу і посміхаюся… згадую свої сьогоднішні пазлики щастя і посміхаюся-посміхаюся-посміхаюся)))) Хороший день був, позитивний, багато пазликів склалося до купи і я задоволена…
Додам зараз ще фото і йду спати, так що цікавих мені і вам снів на ніч;)

П.С. о, це ж якраз для конкурсу від МЖО: ми сьогодні, хоч і не дуже анонімно, посміхнули всіх людей в парку ну і маю таку надію, що смайлооголошення теж когось посміхнуть;)

І ще: в ночі і при ліхтарях осінь в парку особливо кольорова!