Про блокнотики, смачні рецепти і майже-людей

Привіт-привіт!

Сьогодні я буду вам безсоромно хвалити себе, кохану, бо є за що! А ще трохи пофілософствую, бо без тої філософії важко буде зрозуміти, чого ж я себе, найпрекраснішу, отак збираюся хвалити;)
Знаєте, мене буває нападає самокритика часами і якось я от подумала, що якась я така вся трохи незавершена: все в мене зроблено на половину, на четвертину, майже-майже зроблено… ну от буквально все в мене “майже і “трошки”: майже догачкована спідничка Ульці, яку прийшлося всю спороти і вязати наново, бо Улька з неї виросла вже; майже пошите платтячко, там тільки гудзики пришити треба; майже зроблені фотоальбоми – принаймні, є придумані назви, відібрано папір і тканину на обкладинки” майже видрукувані фотографії, бо їх треба тільки занести на друк; майже дошита моя перша тільда – зилишилися тільки чобітки; майже пошитий баранчек Рассел під книжку, яку ми будемо читати з дітьми – баранові треба пришити ноги; майже дочитані більше як 10 книжок – я чесно їх всіх читаю, просто щодня інший настрій і хочеться почитати щось не те, що вчора; майже прибрано в хаті; майже готова вечеря, майже майже майже……Отака от я майже-людинка:)
І тут можна було би засмучуватися і вважати себе неорганізованою, ненаполегливою і без сили волі, але це тільки з одного боку ситуація так виглядає. З іншого боку я ж через оті всі “майже” стільки всього спробувала! І та, в мене купа розпочатих проектів і в один день, мене нападає відповідний настрій і натхнення і я щось з того всього таки доробляю до кінця. І я подумала собі, що це ж чудесно мати можливість бути отаким от майже-чоловічком, мати багацько всього майже готового і можливість в будь-який час те все завершити. Але коли вже щось тай завершиться, то радості немає меж))) Це я не виправдовуюся – мені таки подобається такий стан речей)))
А тепер хвалюся: все почалося рік тому з оцих от горняток, які я купила в подарунок для Уляни великої.
image (1)
В мене теж такі є і оцей прикольний кіт мене дуже посміхає. Влітку горнятка поїхали до сестрички в Київ і тепер котяка посміхає і її. І ще в літі, здається, Улька велика якось сказала, що хоче роздрукувати собі рецептики всяких смаколиків, якими я ділилася в блозі. А мене зразу в секунду напала така ідея, що я можу сама для Ульки великої їх видрукувати і оформити в гарний альбомчик, в такий собі Рецептар (кулінарна книжка мені чомусь дуже дуже не подобається… і не питайте чому, сама не знаю, якесь немилозвучне звучання просто і все…) А Юля якраз робила майстерклас на альбоми. Гріх не скористатися ж)))
Далі прийшла така ідея, що просто написати перелік інгредієнтів і як і з чим їх змішувати – це буде нудно і не цікаво, і навіть банально. Захотілося для особливої хорошої людинки зробити щось таке ж особливе і хороше. І згадалися горнятка з котом. А потім пів року робилася отака от книжечка з Смачними рецептами. Всі рецептики розписано від імені Кота Шоколада. Це Кіт про них розказує, з своєї, особливої, котячої точки зору, звертається до Уляни великої на ім’я, згадує деякі особисті, ще з дитинства і зрозумілі тільки нам з сестрою моментики, що робить подаруночок дуже дуже особливим. Вийшло трохи кумедно і дуже з душею. Впевнена, Улька велика буде посміхатися і згадувати свою старшу сестричку -тобто мене, найкльовішу, кожного разу, як братиме до рук СМАЧНІ РЕЕПТИ ВІД КОТА ШОКОЛАДА)))
Ну і фотки: покритикуйте трохи, знаючі люди, особливо Юля, я таки наліпила туди все що мала, і твої висічки стали дуже в пригоді, так що тобі окреме дякую)
Сторінки в книжечці з паперу для малювання від цього укрвиробника. Направду, дуже приємний в роботі, цупкий, гарно на ньому друкувалося і малювалося, навіть вдалося трохи його ароматизувати, капнувши капельку олійки)
DSCN0118 DSCN0120 DSCN0121 DSCN0123 DSCN0124 DSCN0126 DSCN0128 DSCN0129 DSCN0130 DSCN0131 DSCN0132 DSCN0133 DSCN0134 DSCN0135 DSCN0137 DSCN0138 DSCN0139

На критику реагую добре, так що кажіть що так, а що не дуже так – буду вдячна;) На помилках же вчаться.

Так що всім кльового смачного настрою, а я буду тішитися, що майже-мій кіт вас хоч трошки розпосміхає;)

Про розвіртуалення, блокнотики і добрий настрій:)

Ну от, ураган на ймення “Улянка” тимчасово розносить село, а я кайфую і насолоджуюсь тишею…. Я знаю, що вже сьогодні ввечері мені буде не вистачати того малого ураганчика під боком, але, все таки, коротенькі канікули мама мусить собі час від часу влаштовувати, бо інакше мама ризикує дістати нервове виснаження:) От бачите, я про себе вже в третій особі починаю балакати)))
І так як мій вечір обіцяє бути спокійним і з горнятком мятного чаю, я нарешті поділюся враженнями і напишу про ще один рецептик доброго настрою. Щось давненько я ними не ділилася!
Значить так, скажіть мені, скільки у вас друзів? а віртуальних? таких, кого ви читаєте в блогах, фейсбуці, твітері чи інших мережах? таких, яких ви знаєте лише за нікнеймом і аватаркою? друзів, які своїм словом чи фоткою чи чим там ще здатні розвеселити, надихнути, покращити настрій чи розсмішити? От, таких друзів у кожного тепер є багато, я так думаю) Ну а коли довший час спілкуєшся з такими друзями віртуально, починає ставати цікаво, які ж вони в житті? А в житті вони ще кльовіші ніж видаються у віртуальному світі! Я вже не один раз мала нагоду переконатися і минулої суботи мала нагоду розвіртуалити ще двох чудових людей: Юлю і Христю. Враження від зустрічі просто мега-позитивні, бо ж ми не просто зустрілися, а ще й мали спільну роботу – Юля вчила нас робити блокнотики.
І скажу вам, що то так класно робити всякі такі кльові штучки (типу блокнотиків) з людьми, яких ніби і знаєш, але в “прямому ефірі” ще не зустрічався:))))
А дівчата на майстер-класі були дуже позитивні і прикольні. А ще бачили б ви наші блокнотики! Бомбові! Боюся, що я тепер крім печеньок-гачкувачок і іншого підсяду ще й на блокнотики)))
З отого всього вищенаведеного випливає ще один рецептик доброго настрою, і навіть два(давненько я про них не згадувала): першийрозвіртуальте якогось свого віртуального друга, когось, з ким давно спілкуєтеся (чи не дуже давно) – бо це дуже класно і страшенно налаштовує на добрий настрій;
ну і другийсходіть на якусь творчу зустріч, чи презентацію книжки, чи якесь обговорення чогось там цікавого для вас… будь-що, просто побудьте в колі однодумців чи людей з спільними інтересами (бо ж хоч якісь інтереси і захоплення є у кожного ну і всіляких майстер-класів чи творчих зустрічей теж тепер є вдосталь). ЦЕ теж страшенно надихає і має шалений настрійпокращуючий еффект!
Всьо:-)
А, ну і похвалюся своїм блокнотиком:

РВД 6-9: не все так просто…

Привітик,

похвалюся вам новими речами в рамках проекту РВД – річ-в-день. Хоча, не все так просто, як я собі то уявляла. І річ не в тому, що деколи зробити нову річ за один день все таки не завжди вдається, а річ в тому, що не завжди є час щодня ту нову річ зафотографувати, написати про неї щось хороше і забложити;) Отакі от пироги, як то кажеться…
Так, сьогодні вже 11 лютого, а значить я вам винна як мінімум 5 нових речей. Але, як я вже казала, не все так просто: вчорашню річ іще доробляю (доробити вчора було ліньки))), тому показую те, що вже є.
За 6-7 день проекту мені зв’язалися нові шкарпеткобджілки для Ульки:А шкарпетки то одна річ чи дві? В’язалися вони мені два дні, так що нехай це буде одна нова річ “два в одному”:) Пізніше ще розповім детальніше, як то я їх в’язала, і навіть схемку намалюю, але це потім.

Дальше нова річ за восьмий день – це олівці з олівців. Отак от незрозуміло, зате назва дослівно відповідає змісту: залишки старих воскових пастельок ми переплавлювали в нові цікаві олівчики… ну чи що воно там вийшло:Просто закидуєте поламані чи не дуже пастельки в духовку (100 градусів) на 5 хв. приблизно, використовуючи при цьому якусь форму (в мене паперові кошички на мафіни), дальше витягуєте і чекаєте, щоб охололи і маєте нові олівці. В мене була ідея викласти їх картинкою, але щось не дуже та картинка вийшла… це на майбутнє ще поекспереминтую, ідея то цікава досить;)
До речі, Улька новими олівцями страшенно тішилася 

Ну і нова річ дев’ятого днязакладки в книжку. Наразі отакі от:  Я щось ніколи раніше закладок не використовувала, треную пам’ять запам’ятовуванням сторінки))) Але так як я читаю не одну і не дві книжки нараз, такі кумедні закладки дуже зручні. А ще вони страшенно мене посміхають:) В книжці виглядають якось так: Закладочки простенькі – видруковані і вирізані з паперу, але позитивні) До речі, на носі свято всіх закоханих! І якщо ваша половинка любить читати, то в якості бонусу до подарунку – книги, якась отака-от закладка буде дуже класною. А можна ж придумати щось і з власними фотографіями, наприклад. З них теж вийдуть чудові закладки в книгу… А що, це ідея!)))

Гарного вам усім дня, далі буде….
Ваша лінива Юлька;)

РВД: ще три нові речі:)

Авойтє, як каже мала Улька)

Ну що, марафончик щоденних нових речей продовжується, і не думайте, що я халявлю: я просто не мала часу розказати вам про нові речі. Аж тепер знайшлося вільних пів годинки, так що ділюся-хвалюся новим, що зробилося за три останні дні. Та-да-да-дам-тадам:
 А тепер про кожну річ окремо:)
Нова річ №3 – банка, задекорована нитками.
Звичайну банку, обклеєну незамінним двостороннім скочем, я обмотала різнокольоровими нитками.  Вийшло досить цікаво і дуже швидко;) Отак дивлюся на неї, і хочеться вчепити на банку ще щось, чи то квіточки, чи то метеликів… Чи може нічого не чіпляти? В цілому, варіантів використання і подальшого декору такої баночки море. Наразі, мені вона найбільше запасувала під ще один підсвічник. Прикольно відсвічує в темноті=)

Нова річ №4 – шапочка для Уляськи: як завжди гачкована. В принципі, я її гачкувала довше як один день, але якщо б ніхто не відволікав і якщо б я її не порола разів з двадцять, то цілком реально зв’язати таку шапочку за один день.
Пряжа – акрил (брала в дві нитки), три відтінки фіолетового, гачок №4. Шапочка в’язана по кругу стовпчиками з накидом, вушка – напівстовпчиками, + два бомбони і косички. Так як зловити Ульку на одному місці в шапці не вдалося, прийшлося наряжати в шапку і знимкувати для звіту цього набурмосеного зайця:

І нова річ №5 – спідничка: сама звичайна, на ризинці, з фатіну. І той самий заєць в шапці: З цією спідничкою вийшла ціла історія: в Ульки сьогодні в школці був карнавал, і під куплені раніше крила феї пасувала би якась спідничка нарядна а-ля “балерина”. Можна було би купити, але звичайна фатінова спідничка коштує 6 євро, тоді як метр фатіну всього 3 євро. А я ж все таки з новою швейною машинкою, ну і подумала, що там роботи буде хвилин на 15-20 всього то, зшити разом два куски фатіну і пришити їх до широкої ризинки замість поясу. Закупилася метром фатіну і широкою ризинкою, щоб замість пояса була.
А дальше почався маленький цирк: фатін скласти разом не вдавалося, він страшно скользить і зовсім не хоче тримати форми. Вирішила запрасувати – пропалила маленьку диру, добре що з самого краю. Потім якось вручну зметала ті два кусочки разом, щоб вони хоча б разом трималися і не роз’їжджалися в різні боки. Витягнула машинку швейну, думаю “всьо, зара за 5 хвилин пришию ризинку і все, спати”. Але цирк продовжувався: фатін дуже тоненький матеріал, як знаєте, і машинка чогось вирішила, що я її змушую шити повітря, бо реагувати на наявність якогось матеріалу під голкою вона відмовилася і просто намотувала нитку на одному місці, без затягування тканини. Дальше пів години читання інструкцій і крутіння всякими коліщатками. Не помогло: нитка весь час рвалася, тканину не затягувало.
Ще один нюансик – пришити метр тканини до 45 см. ризинки так, щоб при розтягуванні ризинки розтягувалася і тканина. Зрозуміло, що треба ризинку розтягнути до метра довжини, в такому стані пришити фатін і все. Але щоб одночасно розтягувати ризинку, притримувати тканину і підтягувати її в правильному напрямку, щоб все було рівно – для однієї людини, по-моєму, це нереально!!! Помордувалася я ще трохи, і лишилася того ровера…
Десята вечора, а спіднички немааа:(
Ну, думаю, просиджу цілу ніч, але все таки спідничку пошию, хоч і вручну. Пришити фатін до ризинки вручну теж виявилося неможливо. Тому взяла свій улюблений гачок, нитки і почала в’язати пояс. Ура!!! Друга ночі, до в’язаного поясу фатін пришився дуже легко і швидко, без всяких заковик. Спідничка вийшла зачьотна, Ульці сподобалася, а я дитину в садок зранку відправила з чистим сумлінням і спокійним серцем пішла досипати=)
Отак от тяжко робилася найпростіша, здавалося б, річ.

А завтра покажу вам сьогоднішні шкарпетки для Ульки, па-па, добраніч:)

РВД – день другий

Привітик!

Ну що, вчора був другий день лютого, а значить ще одна нова річ мала бути зроблена. З ось такого нехитрого набору самих звичайних речей
вдалося зробити ось таку лампадку-підсвічник:
Нічого особливого, взагалі-то: звичайну півлітрову банку обклеїти звичайним білим папером (я брала папір трохи жовтуватого відтінку), наліпити на неї метеликів, вирізаних з того ж звичайного білого паперу, з проволоки зробити над банкою дугу і почепити на нитці ще кілька метеликів або просто приклеїти на проволоку, то вже як вам засмакує. А в середину звичайну чайну свічечку і все – лампадка готова.
Сама по собі, а особливо вдень, така лампадка виглядає дуже простенько і навіть примітивно, я би сказала, тому я її додатково прикрасила зсушеними квітами, щоб хоч трошки надати кольору:
АЛЕ! Якщо свічечку запалити ввечері, а в кімнаті виключити світло, оця звичайна скромна банка створює незвичайно затишну і романтичну атмосферу в приміщенні. Аж не віриться, чесно:) Самі гляньте, навіть на фото це замітно:
Мені відразу уявився теплий літній вечір, запахло літом і скошеною травою, і було таке відчуття, що ось десь зараз затягнуть свою мелодію цвіркуни… і захотілося порозглядати нічне небо і вловити падаючу зірку… Нуууу, ви вже зрозуміли напевно, лампадка з настроєм=)
А якщо метеликів все таки на дугу почепити на нитку, то теплим повітрям від свічки їх трохи розхитує, і складається враження, що вони живі і літають над світлом.
Якщо захочете і собі літнього настрою, ділюся шаблоном метеликів для вирізання (це щоб ви не морочилися пошуком)

Ну все, па-па, йду доробляти сьогоднішню нову річ;)

Про те, що таке РВД можете почитати тут🙂

Про проект “Тhing-a-day”, або що можна зробити за один день?

Вітаннячка!

Я влізла в один проектик – свідомо і з великим бажанням в нього влізти:) Вірніше, взяти участь в цьому проектику я мала бажання ще минулого року, але тоді не допетрала, як зареєструватися на сайті і пропустила. Цього року я знову не змогла зареєструватися для участі в проекті (зачароване коло якесь), але участь все таки візьму – просто так, спробувати власні сили, терпіння і взагалі… щоб мати уявлення як це – щодня протягом лютого місяця робити якусь одну нову річ: будь-яку про будь-що, головне, щоб її зробити за день, щоб вона була нова і не прохалявити жодного лютневого дня:) Ну і ще щоденно на сайті розповідати, що новенького тобі вдалося зробити за цей день. От. Майже такі умови участі в проекті “thing-a-day” – дослівно “річ в день”, який щороку проводиться між учасниками цього чудесного сайту. Про існування цього сайту дізналася від Христі. Вона, до-речі, уже шостий рік бере участь:)
Взагалі-то я хотіла одним махом двох зайців зловити, як то кажеться: нахендмейдити всякого-різного новенького, що давно хотіла попробувати і підівчити англійську мову, сайтик то англомовний. Як не як, а щоденно писати на англійській мові про те, що ти зробила за сьогодні, дуже вже навіть налаштовує на англійську:)
Значить про РВД(річ-в-день): минулого року я мала терпіння зробити аж цілу одну нову річ – оцього мотаного з ниток кота. Дальше мені стало ліньки робити щодня щось новеньке… Цього року я серйозно налаштувалася не халявити. Щоб не халявити, цілий січень вишукувала різні ідеї і переглядала свої списки “хочу спробувати то зробити”, оприділилася що робитиму кожного дня лютого і запаслася необхідними матеріалами. Так що цілий лютий буду вас закидувати дописами про всякі такі різні речі, які особисто мені вдалося зробити за один день.
Тому, урочисто оголошую, що експеримент “річ-в-день-2014” розпочато, і першою в мене вийшла отака-от овечка з ватних паличок:

Ідея не моя, підгляділа в інтернеті. Там таких багато є, між іншим: з ватних паличок. Ніколи-б не подумала, що ватні палички придатні на щось отаке-от прикольне.
Щоб зробити таку овечку треба ватні палички, картон, двосторонній скоч, нитки і намистинки.
І трохи про те, як овечка робиться:
– вирізати з картону силует овечки,
– обстригти ватну частину з паличок,
– на картонний силует наліпити двосторонній скоч (є варіанти “на клей” і “на пластилін”) і на нього поступово ліпити шубку для овечки з ватних кусочків (я кожен шар вже наліплених паличок додатково заліплювала скочем, тоді наступний шар паличок краще приклеювався),
– на картон для голови на той же скоч наліпити вуха (я вирізала з ватних спонжів) і гривку, намалювати мордочку лиця овечки,
– з  ниток зробити шнурочки і причепити намистинки замість копит,
– на зворотню сторону тулуба теж наклеїти скоч, приліпити ноги-шнурочки і “закрити” ще одним картонним тулубом, щоб все красиво виглядало.
Все, дальше лише ваша фантазія як ту овечку використовувати і якого вигляду їй надати. Я бачила варіанти з прищепками замість ніг – тоді до прищепки можна вчепити фото, а овечку поставити на стіл, як декор для листівки, як іграшку на ялинку і магнітик на холодильник… різне можна придумати;)
Так як в мене був магнітик, то я використала його. Тепер овечка живе на холодильнику;)
Сьогодні мені для овечки придумалися повітряні кульки з гудзиків, вийшло ось так:

Оскільки Улька проявляє до овечки неабиякий інтерес, овечка довго не проживе, я так думаю. Але Улька нею дуже вже тішиться, так що нехай…

Ну що, до завтра тоді. Розкажу, що я робила сьогодні:)
Чао!

Як до нас приходив Миколай

Хоч і з величезним запізненням, але все таки розкажу, як до нас приходив Миколай.
А Миколай до нас приходив теж з запізненням – не 19-го, а на вихідних: хотілося, щоб Улька зранку не йшла в садок, а могла добре натішитися подарунками, та й щоб коханий чоловік міг спостерігати, як малеча зранку знайде подарунки. Бо ті дитячі емоції і враження вартує бачити)))
Але за порядком:
Тиждень до Миколая ми Ульці активно розказували історію про того ж Миколая, хто він такий, і що має помічника – ангелика, який наглядає за дітками, чи вони чемні і відносить Миколаю їх листи з проханнями про подарунки. Улька то дуже серйозно сприймала, перепитувала, і кожного вечора просила казку про Миколая.
А в суботу зранку у нас на ялинці з’явився ось такий ангелик:

Шила його сама (випробувала свою нову швейну машинку – все таки то є річ))), в п’ятницю ввечері. Уляні казала, що то буде зайчик.
В суботу зранку: “мама, мама, там анєвик на мальинці є!” – ще сонна Улька сховалася за двері і так з-за рогу того ангелика одним оком розглядала. А потім таким підозрілим поглядом в мене і “то ти звобива анєвика, гмммм?”. Я в шоці, що мала щось тай запідозрила, почала віднєкуватися “та ні, то не я, я не знаю коли той ангелик прилетів. Але бачиш, я тобі казала, що ангелик прилетить і буде за тобою спостерігати чи ти чемна. Ми потім Миколаю лист напишемо і дамо ангелику, щоб передав.” Уляська здається повірила, і вже поближче підійшла до ялинки – розглядала ангелика.
Дальше цілий день в мене була ідеальна дитина: все робила з першого разу, а не коли 100 разів повторити, не капризувала, не кричала, що щось їй там хочеться (буває таке деколи). Тільки ходила і заглядала на ангелика, чи є і чи на неї дивиться. Я цілий день підтримувала версію ангелика-помічника Миколая. Найважче було те все говорити і поводитися серйозно – так що під кінець дня я й сама майже повірила в того ангелика))).
По обіді ми писали лист Миколаю, вірніше – малювали. За лист окреме велике дякую Христі.
Улька до того процесу підійшла серйозно: малювала все, що там треба було написати. Намалювала себе, щоб Миколай знав, кому подарунки має принести, маму і тата:

а потім ще бабусь і дідусів:

а потім малювали подарунки, які Улька хотіла для себе і для рідних (ляльку, динозаврика, бульки, цукерку і братика):

От, потім намальований лист Уляська поставила під ялинку біля ангелика, і ходила заглядала, чи ангелик ще його не забрав.
Дальше в нас був похід по магазинах за продуктами, і поки коханий чоловік з дитиною виходили з дому, я встигла заховати ангелика і лист, а на місці листа залишила маленьку шоколадку (за ідею з шоколадкою дякую Юлі).
Коли ми верталися з магазину, Уляна ще в ліфті розпитувала “а ти нє зяєсь(знаєш), анєвик забав вист(лист) Миковаю?” і як тільки зайшли до хати, першим ділом бігла дивитися, чи ангелик ще є. Ангелика, ясне діло, не було. Мала ходила по хаті з криками “Анєєєєєєвик, ти дє?”, а потім побачила, що замість листа є шоколадка. То було щось, я вам скажу. Улька була в такому захваті, що ого-го. До тепер згадує, що ангелик їй шоколадку лишив на ялинці.
А зранку під ялинкою були подарунки (під подушку не вмістилися;), емоції, щасливі оченята, радісні вигуки “А ти нє зяєсь, сьо там мозє бути?”. І було відео і купа знимок, як Улька ті подарунки розпаковує. Були, бо Улька ще той фотограф – мусіла маму і тата теж зазнимкувати під ялинкою і якимось чином всі фотографії витерла((( Ми то виявили аж на другий день, так що вже було пізно щось дофотографовувати-перефотографовувати. Шкода, але вже як є. Добре, що написання листа Миколаю перед тим перекинули на комп’ютер.
От такий “квест”, як назвав то мій коханий чоловік, у нас був з Миколаєм. Ідея не зовсім моя – десь колись на блогах вичитала про ельфа помічника Санта Клауса, який поселяється в домі майже за місяць до Різдва і наглядає за дітьми, а потім те все розказує Санта Клаусу. Я згадала про це в п’ятницю, згадала, що дуже доречно розказували малій про ангелика-помічника, і подумала, що бодай на один день можна того ангелика поселити вдома. Так як купити якогось симпатичного-пристойного не вдалося, прийшлося в пришвидшеному темпі шити самій, але мені сподобалося. Давно заглядаюся на ангеликів-тільд, а в інтернеті можна знайти все, і викрійки, і як шити. Пошився дуже швидко, я вам скажу, за дві годинки десь. Я навіть жодного разу нічого не порола, а для мене то взагалі прогрес)))
Так що, дасть Бог дочекати наступного року, ангелик прилетить до нас трохи швидше. Дуже вже хороший стимул для дитини бути чемною, нехай навіть той один день)
І ще кілька слів про придуманий Христею лист – дуже хороша річ: і для батьків, і для дітей. Улька ще не дуже все розуміла, але в цілому хто такий Миколай тепер знає. Наступного року ми будем на рік старші, тому, думаю, такий лист будем писати і вивчати більш змістовно.
Так що Христі ще раз велиииике дякую, що поділилася такою хорошою ідеєю з листом:)
Для звітності: Ульці 3 рочки і 3 місяці)))

Па-па, почитаємось:)

Різдвяна панда

Ну що, Різдво вже близько, а я попри свої планувальники щось нічого так і не встигаю… все банально – мені хочеться багато спати, а якщо багато спати, то звичайна річ, що часу на всяке таке інше різдвяне залишається мало)))
І вже маю цілу купу дописів, щоб поділитися з вами, і знову ж таки бракує часу те все довести до якогось читабельного вигляду. Наразі, без жодної скромності, похвалюся своєю пандочкою. Гачкувала на замовлення в подарунок. Панда поїхала в Польщу вітати з Різдвом одну “пандолюбиву” дівчину;)
Якщо чесно, роботи там на один день, але так як я то вигадувала на ходу, то кілька разів переробляла, особливо з мордочкою довго бавилася, щоб пандочка вийшла симпатичною. Ну і нитки… то взагалі окрема тема. Перший раз такі в роботі використовувала. Вони прикольні, з букляшками, і такі “ведмежі”… але, через оті букляшки абсолютно не видно ані петельок, ані стовпчиків, ані попереднього рядка. Тому гачкувала “на око”, куди гачок впихнувся там і витягувала новий стовпчик, головне, щоб по формі виходило те що треба. Якщо коротко – гачкувала за принципом “зайців-посміхайців“, тільки напівстовпчиками, щоб синтепух не вилізав. Так що ось така панда в мене “народилася”:

А ще я вирішила свої в’язалки типу позначати… що вони мої)

П.с.: я тут подумала, що якщо вітати рідних і друзів зі святами листівками, то це страшенно посміхає і того, хто вітає, і того, хто отримує листівку. Але листівку можна “вручити” якійсь маленькій іграшці, тоді це вже буде ну дуже посміхаюче привітання) особливо, якщо в сім’ї є дітвора;)

Рецептики доброго настрою: “Планування свята”

Привітики!

Ну от, нарешті доробила свою книжечку “рецептів доброго настрою”, про яку писала на чудесному бложику “МЖО
Книжечка вийшла за другим разом, бо з першого разу я ще вологий від клею фетр розмалювала чорним маркером і як результат – мої смайлоангелики “поплили”, чорний маркер розійшовся. Прийшлося все переробляти і починати з початку, але тепер буду знати, що маркером по вологому фетру малюкати не варто;)
За другим разом книжечка вийшла ось така:
Звичайний зошит з білими нелінійованими аркушами, обкладинка – з старої, зате “в тему”, картонної папки, ну і смайлоангелики вирізані з фетру і розмальовані акриловими фарбами (вони не розпливаються!))).

А тепер рецептики. Передісторію створення таких рецептиків можете почитати тут, але якщо коротко, то рецептики доброго настрою (або РДН) – це буде щось конкретне, що особисто мені покращує настрій чи просто викликає посмішку.
Маю намір періодично ділитися ними з вами, може і вас вони посміхнуть. Рецептики будуть мої (але не завжди мого авторства), перевірені мною і 100 % дієві для мене. От є в мене поганий настрій чи взагалі ніякий, я щось собі зрецептикувала і настрій уже поліз вгору. Але, можливо, не всім ці рецептики підійдуть, то вибачайте:) Тому буду рада, якщо ви поділитеся своїми рецептиками. З задоволенням перевірю їх на собі.
Отже, перший рецептик… хоча, плановано, він мав бути зовсім навіть не першим, бо до планованого першого в мене не вийшли фотографії. Але цей зараз якраз актуальний буде! Значить: Рецептик №1 “Планування свята”:
Надіюся, ви розібрали мої каракулі?
Значить так, якщо голова забита якимись приємними думками, а ви по вуха будете в приємних турботах, то на погані думки і недобрий настрій у вас не залишиться ні місця в голові, ні часу і навіть бажання! Замічали таке?
По великому рахунку, якщо намічається якесь свято, ми ж завжди складаємо списки гостей, покупок, приготувань… на папері чи в голові. Я от спробувала цей процес, так би сказати, гарно оформити. Зробився в мене такий собі “Різдвяний планувальник”(обкладинка ще доробляється, але виходить щось таке:

бо ж зимові свята на носі, а в мене щось ніяк різдвяний настрій не появляється. Деколи, вже з вересня до різдва хочу готуватися, а цього року якась біда…. осінь в мене ще: і за вікном, і в голові. Але різдво не посунеться на потім, так що прийшлося штучно робити собі різдвяний настрій, бо ж не встигну!
А планів на це різдво в мене ціла купа: хочу влаштувати справжнє сімейне свято: з ялинкою, іграшками, різдвяним печивом, подарунками… До того ж, у Словаччині різдво буде 25 грудня, а Миколая сьомого, здається. Улька, звичайно ж, подарунки хапне два рази, бо в них в садочку будуть відмічати, ну і на нашого Миколая теж.
А якщо пам’ятаєте, то в моїх бажаннях на цей рік є таке, щоб ялинку прикрасити рукоробними іграшками. Та й Уляську вже можна залучати до того процесу. А крім іграшок ще ж щось зкуховарити хочу прикольне, і саму квартиру прикрасити, і листівки на Україну відправити, і… і… Дуже багато всього хочу на ці зимові свята зробити!
Так що розпланувати те все в окремому зошиті, та ще й оформити його гарно, по різдвяному, то прямо таки треба:))) Наразі, тільки отака от загальна мапа що треба розпланувати:)))

Поки придумувала обкладинку для планувальника, поки обдумувала все інше – і я вже вся в очікуванні свят і зими, і настрій в мене пречудовий, так що рецептик подіяв;)

Гарного вам настрою і багаааааато приводів до святкування:)

Про зайців, хелловін і про те, як восени запастися весною на зиму!

Привітики!

Значить про зайців: якщо я вам ще не набридла зі своїми зайчиками, то похвалюся третім, і, наразі – останнім, зайцьом-посміхайцьом:

В попередньому дописі я давала посилання на майстер-клас створення такого зайчика, але так як цей трошки більший і трохи інакший, я дуже довго мордувалася, щоб намалювати схему в’язання. Схемка читабельною не вийшла, тому просто додаю опис в’язання.
Тулуб:
1 коло – ланцюжок з 4 повітряних петель (пп)
2 коло – в першу пп вв’язати 13 стовпчиків з накидом (сзн), замкнути коло з’єднувальною петлею (виходить коло із 14-ти стовпчиків з врахуванням “стовпчика” із 3-х пп)
3 коло – змінити колір нитки, 3 пп підйому і поміж сзн попереднього кола вв’язати по 2 сзн, коло замкнути з’єднувальною петлею (всього виходить 28 сзн, в тому числі і “стовпчик” із 3-х пп)
4 коло – змінити колір нитки, 3 пп підйому і поміж кожні 2 сзн попереднього кола вв’язати по по 3 сзн, замкнути коло з’єднувальною петлею (має вийти всього 42 сзн, в тому числі і “стовпчик” із 3-х пп)
5 коло – 3 пп підйому, 2 сзн в 2 петлі попереднього кола, в 3 петлю вв’язати 2 сзн. Дальше по кругу до кінця в кожну 3-тю петлю попереднього кола вв’язувати по 2 сзн, замкнути коло з’єднувальною петлею (має вийти всього 56 сзн, в тому числі і “стовпчик” із 3-х пп)
6 коло – 2 пп підйому, 1 напівстовпчик з накидом (нпсзн), 12 сзн, 1 нпсзн, 42 стовпчики без накиду (сбн), замкнути коло з’єднувальною петлею
7 ряд (голова) – 3 пп підйому, 2 сзн пров’язані разом, 8 сзн, 2 сзн пров’язані разом (всього якби виходить 10 петель на наступний ряд)
8 ряд – 2 пп, 1 нпсзн, 8 сзн, 1 нпсзн.
Має вийти така собі грушеподібна деталька. Аналогічно зв’язати ще одну таку саму.
Вуха:
1 ряд – ланцюжок з 19 пп (в т.ч. 1 пп підйому)
2 ряд – 2 сбн, 2 нпсзн, 2 сзн, 2 стовпчики з двома накидами, 2 сзн, 2 нпсзн, 6 сбн
3 ряд в’язати по колу (чи то овалу;), обв’язуючи попередній ряд з стовпчиків – 8 сзн, 2 сзн в 1 петлю попереднього ряду, 1 сзн, 2 сзн в одну петлю попереднього ряду, 6 сзн, 4 сзн в 1 петлю(верх вушка), 6 сзн, 2 сзн в 1 петлю попереднього ряду, 1 сзн, 2 сзн в одну петлю попереднього ряду, 8 сзн
4 коло – 20 сбн, по 2 сбн в наступні 3 петлі попереднього ряду(верх вушка), 19 сбн
5 коло – обв’язати вушко напівстовпчиками, щоб зберігало форму.
Лапи: схемка є тут.
Мордочка – коло з 12 сзн.
Цей, такий собі осінній зайчик, мав би стояти в мене на кухні з букетиком осінніх листочків і парасолем (така була задумка), але так як догачкувала я його якраз під хелловін, то, відповідно, зайчик в мене зараз в хеловінському наряді:)

Про хелловін: в Україні хелловін чи то день всіх святих так маштабно як в Словаччині не святкується. А тут першого листопада навіть державний вихідний день – щоб усі могли сходити на кладовище, запалити свічки, поставити квіти і згадати померлих. В принципі, це правильно. Тому тижні за два до цього всі магазини і супермаркети були просто завалені свічками, лампадками, вінками і іншою “декорачною” кладовищною атрибутикою. До речі, оті всі віночки з штучних квітів, шишок, гілля ялини коштують зовсім немало – від 5 євро за маленький віночок з 1-3 квіточок. А ще по магазинах купа великих гарбузів, щоб можна було вирізати з них страшні і не дуже мордочки, хелловінські костюми для дітей і дорослих, всілякі хелловінські іграшки – відьмочки, привиди. І було багато хелловінських вечірок. Навіть в малої Ульки в школі англійської мови влаштовували “гелловін-паті” для дітей. Так як ми ще хворіли, то пропустили(
Коли навколо тебе всі в страшному хелловінському ажіотажі і під час прогулянок містом весь час натикаєшся на всяке таке хелловінське, то в останній день жовтня, якраз по обіді, мене теж напала хелловінська гарячка: захотілося щось таке в стилі хелловіну і собі зробити. Найпростіше – задекорувати квартиру. А що можна придумати і зробити за пів дня? Багато, я вам скажу. І навіть ще більше, якщо не лягати в 9 годин спати через головну біль. Я до дев’ятої вечора встигла розмалювати мандаринки “а ля гарбуз”

і переодіти своїх зайців на привида:

і симпатичну відьмочку на мітлі (я ж казала, що зайці багатофункціональні))))

Привид вирізаний з старої простині і розмальований чорним маркером (як і мандаринки), плащ для відьмочки теж з простині замальований чорним маркером, мітла з олівця і ниток, а капелюх гачком зв’язаний, бо з паперу щось мені не клеївся.
В планах було ще зробити з паперу замок відьми на вікно і приліпити кілька кажанчиків, але спання перемогло) Улька, як проснулася з обіднього сну, дуже тішилася мандаринками – складала їх то на вікні, то на столі, робила вигляд, що боїться їх, страшила мандаринками мене… І навіть зайців зацінила – особливо привида). Так що певну дозу позитиву, навіть на хелловін – ми отримали.

Про запас весняного настрою на зиму: так так, в жовтні-листопаді саме час запасатися весняним настроєм на зиму. Бо напевно не тільки мене одну на лютий-березень нападає депресія – різдвяні свята вже закінчилися, а весни ще нема. Тому ми з малою Улькою садили квіти: гіацинти і нарциси. Мали бути ще тюльпани і підсніжники, але через ті всі хвороби-простуди я не встигла купити(. А зараз в продажу вже різдвяна атрибутика пішла.
Значить садили ми цибулинки в невисокі горщики, десь так на 2/3 запихаючи їх в землю, трошки полили водою і сховали… – в холодильник. Там темно і холодно – цибулинки будуть думати, що то зима. Але так як в холодильнику періодично появляється світло, цибулинки мають вологу, а холод аж не настільки великий – то десь місяців за 2 вони попускають листочки і квітконоси. А коли їх потім з холодильника витягнути і поставити на вікно – цибулинки від світла, тепла і водички, подумають, що то вже весна і почнуть цвісти. Минулого року такий експериментик я вже робила. Гіацинти були бомбезні і вдома тиждень пахло весною. От.
Приєднуйтеся і ви: будем на кінець зими тішитися весною в хаті разом.
А ще, переглядаючи свою книжечку забаганок, натрапила на весняний запис такого змісту: “Цікаво, чи в звичайному горщику буде рости звичайна кульбаба? А якщо її посадити з парашутиків? Прикольно буде зимувати з такою сонячною квіточкою на підвіконні:) Не забути!!! – запастися парашутиками“.
І знаєте що? Я згадала, що в кухні в якомусь стаканчику я все таки запасла отих парашутиків. То ж заодно з гіацинтами і нарцисами в окремий горщик висіяла і їх. А щоб кульбаба точно вже була, то ми з Улькою принесли з вулиці ще два корчики вуличної кульбаби і тепер вони теж живуть на балконі в квітковому горщику. І досить добре себе почувають. З морозами заберу їх в кухню на вікно, а там буде видно, що з тої затії вийде. Якщо зацвітуть – обов’язково похвалюся)

Папа, і затишної вам осені:)