-3+3 на листопад: роззомбовуємося ще трошки:)

Якщо вересень мені пройшов дуже швидко, то жовтень взагалі втік зі швидкістю запущеної в космос ракети. Аж страшно подумати, з якою швидкістю пройде листопад… напевно то буде швидкість світла;))) І якось так ніби нічого такого грандіозного в жовтні і не сталося, але була ціла купка і ще трошки всіляких маленьких приємностей, що, як на мене, набагато цікавіше;) Я познайомилася з новими блогами, цікавими людьми, які їх ведуть і в мене навіть брали інтерв’ю! Ага, я сама була така заскочена тим інтерв’ю, шо капець))) але то виявилося дуже і дуже цікаво;) А потім були приготування до поїздки на Україну, купівля подарунків, складання списків, що купити/куди сходити у Львові… ммммм, страшенно люблю такі от “клопоти”.
З роззомбуванням теж все вийшло, хоч і не повністю, як завжди, але те, що все таки вдалося зробити мене тішить, тому оптимістично налаштована на листопад. А знаєте, оте роззомбування повільно, але впевнено, “прочищає” мізки і навколишній простір не тільки від непотрібних речей, але й від встановлених стереотипів, “відкриває очі” на щось нове, на що завжди дивилася, але не бачила. Якось так)
З мінусів в жовтні в мене було наплановано мега-прибирання і позбавлення непотрібних речей: почистила трохи шафи і “витираючи скупу сльозу” рішуче повитягала речі, які ще хоч і, в принципі, були добрі, але я в них ще до школи ходила! Набридли трохи вже;) Зате КЧ прикупив мені новенького всякого різного)))

У мене наполовину вдався “плюс” з урізноманітненням нашого харчування: спочатку я було сіла планувати меню на тиждень, але трохи посиділа-подумала, і вирішила, що то було би добре проаналізувати те, як ми харчуємося в даний час. Тому два тижні я старанно записувала наше “меню”. В цілому вийшло, що ми не аж так погано харчуємося як я собі то уявляла… Особливо добре харчуються його величність Андрійко:)

Хоча вилізли великі мінуси. Якщо то все якось узагальнити, виходить така картинка:
сніданок: мій КЧ снідає виключно чаєм і якоюсь канапкою з м’ясом, Улька любить какао з хлібом з маслом або з кукурудзяними пластівцями, а я каву, солодку канапку з шоколадною пастою або просто шоколад чи шоколадні цукерки, деколи – канапка з сиром… Вам теж здається, що в попередньому реченні забагато слова “шоколад”? На вихідних сніданок у нас це завжди млинці з бананом-творогом-шоколадом-варенням чи оладки з родзинками і яблуком;
обід КЧ має в лікарні, а Улька в садочку, тому так виходить, що я взагалі не обідаю, бо: а) не вистачає часу, б) просто ліньки тільки для себе робити щось їсти. Деколи підїм ту ж канапку з сиром чи знову хапну пару цукерочок;
– а от вечеря у нас спільна, сімейна, і навіть не завжди однакова, але це завжди щось м’ясне з гарніром: картопля, рис, макарони, гречка. І всьо!!! З овочів свіжих – тільки помідори і один раз за тиждень був огірок. І всьо!!!
Улька перед сном ще просить молока з канапкою з маслом або знову ж таки пластівцями, деколи варене яйце. З фруктами теж халепа – 6 яблук ми їмо 2 тижні, трохи бананів і апельсинка. Перші страви ми теж не дуже їмо, але все таки разів 2-3 в тиждень щось ріденьке варю.
Ну от, а на кінець місяця я вирішила не заморочуватися з складанням меню “що і коли готувати” і як то їдзення урізноманітнювати, бо все одно воно так ніколи не вдавалося зробити. І, як воно в мене завжди буває, чисто випадково придумався мені спосіб як довго не думати “що сьогодні зварити?”. Ну, ви всі в курсі, що щось зварити на обід/вечерю то не так вже й складно, набагато складніше вирішити, що ж саме зварити сьогодні??? Я коли запитую про це свого КЧ, він завжди відповідає однаково: “Їжу”. Самі розумієте, що з такою відповіддю проблема вибору “що зварити” аж ніяк не вирішується:) І тоді я починаю згадувати, що ми їли вчора, і що є в холодильнику, і що з того можна зробити, щоб не була бульба два дні підряд чи курка в котлетах, курка варена, курка печена три дні поспіль… І от вам дуже легенький і дієвий спосіб як швидко щось придумати – а придумувати, практично, нічого й не треба: просто складіть собі список всього того, що зазвичай готуєте на сніданок-обід-вечерю. Я виписала перші страви, гарніри і все м’ясне, салатики і окремим списком вже готові самодостатні страви, як рис-різотто чи торгоня. Ну і маю списочок того, чого ще не готувала, але хочу спробувати, ту ж качку(Христя, я теж спробую))). Вийшло приблизно так:

І коли маєш перед очима отакий список, набагато легше щось скомбінувати і швидко вирішити питання обіду чи вечері. А, ну і на всяк випадок, завжди маю про запас вареники в морозілці і кусок шпондерка на шкварки до них;)
З мінімальною ранковою зарядкою мій плюс перетворився в мінус: я чесно лягла на підлогу, щоб покачати прес, і навіть запхала ноги під батарею а руки заклала за голову, полежала отак, подумала, прислухалася до свого внутрішнього я і ми на пару вирішили, що ну її в баню, ту зарядку – страшенно не хочеться її робити:) На цьому зарядка і закінчилася.
З фотографіями я почала потрошки розбиратися, в який вже раз оприділилася з альбомами і що в них має бути, почала те все робити, понакупляла купу всякого добра, щоб ті альбоми робити, і навіть один отримала в подаруночок: Юля, дякую величезне! Я його залишу на свої фото, буде моя фотокнижка рецептів доброго настрою – з фотками щасливої мене в підтвердження!)))

На листопад, і грудень заодно, теж маю плани. Нових мінусів не придумалося – в мене відчуття, що зайвого більше нічого нема, треба тільки до кінця відмінусувати попередньо наплановане. Це добре ж, правда? Все ще позбуваюся непотрібного всього, на черзі кухня і мої коробки з в’язанням-малюванням-і всім чим завгодно! Відчуваю, то затягнеться на довго.
А от плюсиків маю багацько: якось за жовтень прийшла на думку, що є ще багато речей, які хочу додати в своє щодення, ну чи хоча би спробувати. Значить:
+ “нешоколадні” сніданки – заміню на місяць часу солодкі сніданки на овочеві чи мюслі;
+ багато нових книжок – зараз, коли вже похолодало, мені страшенно хочеться читати! А ще, після гостювання у Львові, я знову накупляла купу нових книжок, маю четверту книжку про Енн і навіть один детективчик Краєвського(100 років не читала детективів!). Так що не буду відмовляти собі в такому сильному бажанні;)
+ більше дописів на блог. Маю страшенно багато розпочатих дописів, які так і не встигла забложити. А оця вся писанина мене дуже тішить, і якось так допомагає розібратися в собі і в своїх щоденних забаганках;
+ “час для Ульки”. Все таки після народження Андрійка я дуже мало часу проводжу з Улькою. Буду надолужувати і хоча би через день робити із нею щось спільно: малювати, читати, ліпити, кидатися листям… щось придумаємо;)

Взагалі-то, в мене планів, як в Наполеона, але дальше стоїть проблема вільного часу, тому частину тих планів просто прийдеться запхати до шухляди. От так то… а ще мене потроху нападає різдвяний настрій і знову напав печеньковий синдром, так що чекайте нових рецептів;)

па-па, насолоджуйтеся осінню, зима на носі вже:)

Осіннє роззомбування: плани на жовтень:)

Ой, перше жовтня вже… якось той вересень так скоро втік, що й не роздивилася його толком. Але було файно – днями по-літньому тепло, ранками по-осінньому холодно… мммм-м-м-м…. люблю осінні туманні ранки, надихають вони мене:)
І в вересні був експериментик по роззомбуванню, тільки не дуже то він мені і вдався( Особисто я очікувала від себе більшого, думала – маю більшу силу волі. Хоча, кого я дурю – я і сила волі? То не дуже сумісні поняття, в мене якимось чином завжди знаходяться абсолютно підставні відмазки щось робити чи не робити))))) Але все таки мені вдалося трохи роззомбуватися і навіть напланувати роззомбування на жовтень, так що ділюся, як воно було.

Спочатку вересневі мінуси-плюси порозкладаю по шухлядках. Значить так:
– обіцялася я собі не зависати ранками за комп’ютером. Мені це майже повністю вдалося, але не з моєї усвідомленої волі. Просто фізичної можливості не було. До речі, а ви помічали за собою таке, що коли Щось дуже хочеш і на це Щось дуже налаштуєшся, то навіть небесні сили і все навколо сприяє отому Щосю. В мене таке постійно. І я цим дуже тішуся, якщо чесно, бо це навіть трохи так містично виглядає;))) Знаки долі! От постановила я собі в вересні не зависати за комп’ютером ранками, і щоб воно мене не спокушало, вийшло так, що мій КЧ хапнув на роботі додаткових чергувань, а всього за вересень в нього було 14 чергувань на цілу добу! Це пів місяця чоловіка просто не було вдома, а з других пів місяця він до третьої на роботі. А в нас садок, і англійська. Тож більшу половину вересня малу в садок водити-забирати прийшлося мені. А другу половину вересня мій комп’ютер поламався і питання зависання відпало само собою. З телефону то не дуже позависаєш:)))
– а ще хотіла позбутися такої звички як під’їдати щось вечорами, в основному солоденьке. Проблему вирішено було тим, що майже весь “нічний” шоколад і все, що можна було би перехопити ввечері, я з’їдала до обіду))) Схитрувала? Аякже, типу, сама себе надурила, але все таки дозу солодощів зменшила в рази. Я навіть нічого солодкого не пекла, тільки під кінець місяця не витримала і напекла страшенно шоколадних мафінів з грушею. Але я не винувата – в мене грушка пропадала, треба було її кудись подіти.
– ну і  найбільше я хотіла припинити свої “бродіння по хаті“. Тут в мене найкращі результати – майже вдалося! Ну був ранок чи два з бродінням, але якщо виробляти собі звечора(можна й подумки) алгоритм дій на ранок – то зранку тоді легше не витрачати час на броділки і інші непотрібні речі/справи.

З плюсами все вийшло файно:
-були щоденні прогулянки парком,
і навіть в дощ гуляли! Я ж тепер модна – маю гумовці! Навіть по калюжах з Улькою походили разом:)
А ще мали імпровізований пікнік в парку! Одним словом – вересень був дуже прогулянковим)  І якось навіть вдалося почитати книжок трохи, і блокнотики трохи поробити, і навіть кілька разів до італійської мови заглянути) Так що з плюсами все було гуд!

Ну і на жовтень теж знайшлося що додати і відняти.
З мінусів – три мінуси не придумалося, зате напланувала собі на жовтень один великий-привеликий мінус – позбутися непотрібних речей: в шафах, шухлядах, поличках, столах, коробках… одним словом – планую велику чистку хати від старого-непотрібного. Треба місце для чогось нового звільняти.
Ну і додати нового позитивного корисного захотілося такого:
– плюс урізноманітнити наше харчування. Така ідея була в Юлі в плюсах на вересень, а ще після “Французкого виховання“, де дуже багато описувалося як і чим харчуються французи і французькі діти в садочках, я прийшла до думки, що ми дуже одноманітно й нецікаво харчуємося. Мясо-макарони-рис-гречка-картопля і так по колу… рідко овочі(моє сімейство не дуже любить всяку зелень, на жаль). Хочу спробувати робити меню на тиждень, пробувати нові страви, продукти і, можливо, навіть навчу сім’ю на овочі і салати. Місяць, я думаю, протягнемо, а там буде видно;
– плюс якась мінімальна щоденна зарядка. Не хочеться, якщо чесно, але трохи я в джинси старенькі не вміщаюся… Може хоч на якийсь мінімальний “покачати прес” спроможуся, і то було би добре;
– плюс чергова спроба упорядкувати фотографії: коли в мене ні з того-ні з сього вирубався ноут, і поки його майже тиждень ремонтували, мене переслідувала одна дуже тривожна думка “а що, як вся інформація на компютері не збережеться? а в мене знову купа фотографій, які ніде не збережені і не видрукувані?!!!!” Але, на щастя, вся інформація збереглася, тому вважатиму це знаком і нятяком на те, що фоти все таки мають бути видрукувані і збережені ще десь. Тому в жовтні буду посилено займатися фотоальбоморобленням. Я ж тепер блокнотики на кільцях робити вмію)))) можна ж альбомчики в такому плані зробити)
Наразі, на жовтень досить.

Ну що, дівчата, Христя і Юля, продовжуємо марафон роззомбування? Ви вже визначилися з жовтневими плюсами і мінусами? А ще цікаво як там в Юлі пройшли вересневі “плюс нові страви”? може, скористаюся порадами для свого жовтневого урізноманітнення харчування.

Па-па і цікавих вам снів наніч:)))

Про звички хороші або осіннє роззомбовування;)

Щось в мене з вільним часом зовсім скрутно було, навіть на вечірнє “почитати книжечку” не завжди знаходилося, але… Улька пішла в садок, Андрійко сплять, в хаті просто нереальна тиша, а я підкупила совість печеньком(щоб гризла не мене) і, заплющивши очі на купу домашніх справ, нарешті всілася щось написати:). В мене вже стільки всього призбиралося, про що хочеться написати, обговорити, поділитися, і просто – виписатися… бо давно помітила за собою, що виписавшись про приємне і не дуже, воно якось стає легше на душі та й мізки прочищає.
Якщо пригадуєте, в мене там такий собі план покращення мене є, і він все ще актуальний. Наразі, про не дуже хороші звички я вже писала, а от про хороші якось не склалося. Хоча я з ними майже визначилася і ціле літо пробувала привчити себе до того хорошого, що собі придумала. Як виявилося, я не зовсім з того боку підійшла до звичок хороших, бо в житті деякі з них зовсім не хочуть приживатися. Так як літо було у Львові, біля мами, мені хотілося просто відпочивати і про жодні звички не думати, ні про хороші, ні про погані… та й якось важко було думати про щось щоденно-приємно-необхідне для мене, коли знала, що повернувшись в Словаччину, весь мій день буде зовсім інакше вибудуваний. І так як нарешті в мене намальовується хоч якесь менш-більш стабільне в послідовності подій осіннє щодення, то вже можна отой щодень якось собі розпланувати. І не лише в плані “що робити”, а й в плані “як його робити” і “чи взагалі воно треба робити?”.
Мені, як завжди, щастить: бо щось подібне не тільки мені подумалося. Є хороша компанія зробити цю осінь максимально приємною і корисною, от;)
Значить Христя розпочала осіннє роззомбовування в рамках щомісячних “мінус 3 нехорошості” – “плюс 3 приємності”. Якось так))) А ще приєдналася Юля. Тому я не буду винаходити колесо, а приєднаюся до вже придуманого, та й за компанію робити щось разом воно завжди веселіше і цікавіше. Отже, дубль два в встановленні хороших і позбавленні не дуже звичок: вересневе розмінусовування і заплюсовування:
 – мінус ранкове зависання за комп’ютером – ніяк не позбудуся ранкової тяги подивитися що там нового робиться в світі і в соціальних мережах і в пошті і в рідері… тому просто не буду включати комп’ютер з самого рання, а тільки тоді, коли все необхідне в хаті буде зроблено;)
 – мінус вечірньо-нічні під’їдання – я конкретно присіла на шоколад в будь якому його вигляді, особливо хочеться на ніч до вечірньої кави… все таки, я подумала, що то забагато, навіть для мене,
– мінус хаотичне бродіння по хаті. Люди, мене це вбиває! Я тільки зараз помітила за собою отаку от вредну звичку – ходити зранку по квартирі з горням кави в руці, заглядати по кутках, зависнути на телефоні, відкрити холодильник – подивитися 5 хв. в нього – закрити, піти на балкон глянути з вікна, знову в холодильник, а ще як комп’ютер включений то ж взагалі халепа! а потім малий прокидається, а я ще в піжамі і з зимною кавою в руках. А ще дивуюся – годину Андрійко спав, а я навіть поснідати не встигла… Так що все, каву п’ю в одному місці і не лазюкаю по хаті, тоді час знаходиться на помитися-вдітися-і навіть щось по хаті зробити;)
З плюсиками якось легше:
– плюс щоденні прогулянки. Так як я страшенна з-хати-невилазюка і домосид, бо можу з тиждень висидіти в хаті і на двір хіба що з вікна дивитися, то вирішила, що буду щодня гуляти(Христя, я теж про це думала;), в будь-яку погоду. Осінь стимулює на “погуляти”, тим більше я тепер маю гумовці і можу гуляти калюжами!
 – плюс щодня знаходити хоча би пів годинки на власні творчі забаганки і на просто почитати книжку. Ну дуже мені бракує моїх гачкувачок, читання і інших маленьких приємностей! І так бачу, що якщо на всю цю радість зумисне не вділяти якісь пів годинки, то хатні справи і дітвора ці пів годинки все одно перетягнуть на себе;
– плюс вивчення італійської. Та-та, влітку я ні з того – ні з сього захопилася італійською мовою. І просто капець як воно мені сподобалося і скільки позитиву додало до життя. Тому планую собі на вересень як мінімум два рази в тиждень ранковий сон Малого присвячувати не прибиранню а італійській мові.

Так що наразі отакі от плюсики – мінусики, а далі… далі буде видно;)

П.с.: так як перший тиждень вересня вже майже пройшов, то заодно поділюся враженнями. Щодо першого мінуса “не включати комп’ютер, поки все основне в хаті не пороблю” – практика показала, що в перший день я його так і не включила взагалі))) а основного ще не зробленого ого-го скільки… напевно, буду без комп’ютера пару днів… поки основну роботу по дому не дороблю;)
Щоденні прогулянки то супер!
Шоколаду бракує все таки… завтра буду пекти якісь там кранчі з подвійним шоколадом і м’ятним сиропом.
На італійську все ще часу не знайшлося, зате дочитую Емілі з Місячного серпа Люсі Мод Монтгомері, скоро поділюся враженнями.
Отакі от помідори… Бувайте

 

Про звички: хороші і не дуже

Ну що, продовжую розпочату раніше тему про покращення мене (чомусь це словосполучення тепер звучить мені якось кумедно, хоча і не втратило своєї актуальності=)
Хто не в курсі про що це я – то я про те, що в один день мені подумалося про те, що я перестала відповідати своїм же уявленням про себе ж кохану і вирішила щось з тим робити. Так появився ППМ.
Значить, покращувати себе я почала з звичок: хороших і не дуже – тих, що “не дуже” я вже цілий місяць як стараюся позбутися, а натомість замінити на хороші. Щось трохи воно в мене навіть вдається:)
Як завжди – трохи погуглила дане питання. Як і передбачала – під погані звички підводять в основному паління, наркоманію і вживання алкоголю. Але думаю, що питання поганих звичок у кожного має бути своє – бо те, що для когось є корисним, іншому може й шкодить. Загалом, нічого такого аж дуже цікавого не нагуглила, але надибала такий от вислів “Слідкуй за думками – вони стають вчинками. Слідкуй за вчинками – вони стають звичками. Слідкуй за звичками – вони формують характер. Слідкуй за характером – він стає долею” – персонаж Маргарет Тетчер у фільмі “Залізна Леді”. Якщо вдуматися в ці слова – то вони дуже навіть мають сенс. Бо з чого складається кожен наш день як не з думок-вчинків-звичок?
Отож прослідкувавши за своїми звичками – тими, що є і тими, яких ще нема, але варто б було би їх мати, в мене намалювалася така от картинка з 13 не дуже хороших звичок, які псують мені настрій і крадуть мій час:
1: снідати за комп’ютером – ну, тут я себе виправдовувала економією часу, але снідаючи за комп’ютером, як правило, вся увага на інформацію в комп’ютері, а не на тому, що ти їж. А це якось не так… з сніданку ж, буквально, починається день, тому від сніданку багато залежить. Значить ранкова кава має бути ароматною і з молоком, а канапка смачною і з сиром;) Але інтернет краде цю просту маленьку ранкову радість, бо канапка пережовується автоматично, кава п’ється так само і ні смак ні запах не зауважуються. А під кінець дня я бувало, що й не згадаю, що саме снідала і чи снідала взагалі. Або інший варіант – після того, як я переглянула в інтернеті все, що мала передивитися, я доснідувала зимною кавою і підсохлою канапкаю;
2 і 3: залишати наніч непомитою посуду і назбирувати прасування – тут все просто: чому залишала – бо “лінь” зробити те все вчасно, а настрій, тим не менше, кожного ранку псується, коли заходиш зранку на кухню, а там вчорашня непомита посуда чи коли полички в шафі напівпусті, бо половина одягу лежить такою собі міні-Говерлою на прасувальній дошці;
4: перечитувати старі книжки і переглядати старі фільми – і хоча це й не дуже недобра звичка, бо все таки дістаю свою порцію позитиву і доброго настрою, перечитавши в п’ятий раз “Підземну канцелярію” чи переглянувши в 150 раз разом з Улькою “Балто” (а “Балто” це вже привід для окремої історії), але вирішила на рік часу відмовитися від цієї звички – час забирає, а нічого нового не дає;
5: дивитися серіали – серіали то така штука, яка страшенно забирає час і діє як наркотик – почала дивитися і вже не додивитися неможливо. Я зараз на “Таємних матеріалах” сиджу і дуже сильно намагаюся їх не дивитися. Все ще намагаюся)))
6: лежання в ліжку “просто так”, коли спати вже не хочеться, а встати ліньки – та сама історія, забирає вільний час, якого і так обмаль;
7: ще одне “просто так” – їсти. Я їм багато і постійно. Вже й не пам’ятаю, коли останній раз відчувала голод і було бажання щось з’їсти. Просто постійно, коли заходжу на кухню – щось під’їдаю: горішок, цукерок, канапку… Тут я собі то пояснюю тим, що я годую малявчика грудьми, а годуюча мама має добре харчуватися. Але я вже так розхарчувалася, що перестала влізати в джинси. Тому тепер стараюся їсти не тоді коли положено чи коли щось під зуб попаде – а коли дійсно голодна;
8: робити все нараз – та-та, я любитель всього і зразу: читати п’ять книжок одночасно, в’язати зо три речі нараз, і ще купа всяких творчих ідей, якихось планів. Як правило, з того всього нічого до кінця практично не доробляється, бо завжди появляється щось нове, що теж хочеться спробувати. Це безкінечний ланцюжок розпочатих і незавершених проектів;
9: залишати розпочаті речі незавершеними – ну це наслідок звички №8, тому, думаю, що якщо позбутися першої, то ця зникне сама по собі;
10: не бути “плюшкіном” – а я страшенний плюшкін: наскладую всяке і різне на “а може колись пригодиться” чи в плані “я з того щось зроблю”. Але найгірше, це коли купляєш щось не дуже потрібне тільки тому, що воно в гарній коробочці чи бутилочці)))
11: купляти “щось”, якщо точно не знаю, що буду з тим робити і для чого саме воно мені потрібне – так я вчуся економити, бо всякі акції і злави дуже заманюють, а потім є купа речей, які невідомо куди приліпити (ану зізнавайтеся, хто ще так робить?);
12: переглядати електронну пошту і соціальні мережі по 150 раз на день – тут і говорити нема про що: краде час шалено!
13: “назбирувати” погані емоції в середині – ну, це така суто моя особиста риса характеру, що давно стала звичкою. Я людина дуже неконфліктна і просто неймовірно “фіолетова” і “пофігістична” – мені легше промовчати, ніж з’ясовувати стосунки чи якимось іншим чином показувати своє “фе”. Мені просто ліньки скандалити і доказувати свою правоту, я не люблю кричати (підвищення голосу у мене чомусь миттєво викликає сльози, а попробуй на когось сваритися, якщо сама заливаєшся сльозами). Але з часом оті всі невисказані негативні емоції призбируються і коли їх стає забагато – я “взриваюся”: або все таки починаю скандалити, або впадаю в депресію, що ще гірше… бо причина негативу призабувається, але сам негатив з душі і з голови нікуди не дівається. От і ходжу внутрішньо зла і недобра на всіх і вся і сама собі не можу пояснити чому. Тому – все що злить, не влаштовує, ображає чи засмучує – все наверха і геть;)

Якщо чесно, то я вже більше місяця слідкую за цими звичками і дуже стараюся їх викорінити. Знаєте, яких позбутися найважче? – снідати за комп’ютером і не зависати в інтернеті! Я думала, що цього позбутися буде найлегше, а нє… всесвітня павутина добре обмотала мене і не хоче пускати=)
Якщо ви і собі надумаєте промоніторити свої звички, то дозволю собі дати вам маленькі напрацьовані поради:
– обдумуючи свої звички і те, хороші вони чи не дуже, відштовхуйтеся від того, чи приносять вони вам задоволення і чи мають вони якусь практичну користь і щоденну необхідність;
– а ще, до кожної звички поставте питання “чому я це роблю і чому роблю саме так?”
Скажу вам, що відповіді вас напевно здивують, як і мене, а ще – для половини своїх звичок я так і не змогла дати якусь адекватну відповідь… І якщо ви до кожної своєї звички все таки знайдете відповідь на ці питання, повірте, ви побачите їх в новому світлі і зовсім з іншого боку… дуже іншого…

Ну і про звички хороші: вони, в основному, випливають з нехороших і є їх протилежністю. Хоча і не всі. Я собі надумала деякі свої думки-вчинки перевести в категорію щоденних звичок: щодня гуляти на дворі, робити мінімальну зарядку, не допускати хаосу в хаті… Але давайте я про ці хороші звички допишу потім, бо вже щось й так багацько тексту вийшло, замучитеся читати то все нараз;), так що, наразі, па-па!

П.С.: а поділіться-но, будь-ласка, своїми звичками, а хто знає мене особисто – може, я якусь свою недобру звичку пропустила, то ви мені прямо так і напишіть. Критика це завжди корисно;)
О, і ще – приймаються ідеї для хороших позитивних посміхаючих звичок!

Про План Покращення Мене в дії:)

Місяць тому я писала про те, що хочу стати кращою, принаймні, стати кращою в своїх власних очах. Ну і як тут можна було би обійтися без планів, списків і такого всякого іншого. Тому було розроблено План Покращення Мене (ППМ). План періодично доповнюється, але паралельно з тим – і виконується) Так що ділюся враженнями.

Знаєте, як воно буває: прокидаєшся одного ранку (чи вночі, коли заснути не можеш) і розумієш, що щось треба робити чи міняти в своєму житті, типу ставати кращою, самовдосконалюватися… Бо нема відчуття, що ти щось зробив корисне в своєму житті… (домовляємося, що бути мамою і дружиною – це вже дуже корисно і є великим подвигом само по собі, але цього не достатньо)))
Бажання є, але таке воно розмите і неконкретне, що й не знаєш з чого почати, щоб надати тому бажаннячку якогось життя. Тому, для початку, я це питання погуглила. Рекомендації “як бути щасливим”, “як покращити своє життя за скількись там днів”, “як добиватися свого”, “як стати кращою людиною” і так далі, в основному, дуже схожі і такі ж розмиті, як і саме бажання стати кращим… типу будьте впевнені в тому, що ви все зможете, дійте, читайте, подолайте власні страхи, вчіться… Ніякої конкретики що читати і що вчити)))) Хоча траплялися і досить конкретні вказівки. Але якщо від цього всього відштовхнутися, списати купу паперу складаючи свій власний план, то на кінець щось путнє з того все таки виходить.
Значить, начитавшись всякого різного і знаючи себе, кохану, що якщо не буде чіткого “зробити саме це”, то мій план може так і залишитись планом… на папері. Тому конкретика, конкретика і ще раз конкретика.
Перше: розпочала з того, що проаналізувала, з чого складається мій день і життя загалом. Все що назбиралося поділила на території (слово “зона” мене не посміхає). Вийшло 4 території: територія сім’ї, територія дому, територія друзів і родини і територія мене. Території роботи поки що не передбачається, принаймні на рік-два, поки Андрійко не підросте.
Друге: кожну територію обживаємо конкретними людьми, речами, подіями, планами, бажаннями, мріями. Наприклад, моя власна територія складається з книжок, творчих захцянок, різних проектів, листівок, цього ж сайту, вивчення мов і так далі, а територія дому з прибирання, облаштування, приготування їжі…
Третє: в кожну територію вписати КОНКРЕТНІ завдання і дії, виконання яких має наближати до кінцевої мети, так би сказати.
А тепер загальна картинка: розмалювавши це в блокнотику, мій ППМ дуже нагадує мені таке собі містечко з центральною площею ім. Мене інакшої (такої, якою я хочу себе бачити) і з райончиками “я”, “сім’я”, “родина, друзі” і “дім”. В цих райончиках стоять будиночки з відповідними написами на дверях, наприклад, КЧ і діти, батьки, чиста прибрана квартира, друзі, звички, листівки… От, а в кожному будиночку вже живуть конкретні імена, вказівки, назви, дії… Виходить якось так.
Та найважливіше, коли ППМ вже приблизно намальовано і розписано, не забувати щодня відвідувати хоча би по одному будиночку в кожному районі і детально “знайомитися” хоча би з одним із жителів;)
Наприклад, свій ППМ я розпочала із звичок: хороших і не дуже. Врішила припинити співпрацю з тими, що крадуть мій вільний час (а він тепер в мене на вагу золота) і тими, що вганяють мене в депресію і погіршують настрій. Натомість зазнайомитися з новими прикольними звичками, які би мали якісно поліпшити мій кожен день.
Символічно для мене назбиралося 13 недобрих звичок, які я цілий квітень старалася вижити. Деякі вперто не хочуть вступатися, але я над тим працюю. І так як найважливіший житель мого містечка (на даний час) на ймення Андрійко хочуть їсти, то про звички напишу наступного разу.

Ще почитаємось)

Скоро тридцять… або про плани саморозвитку і самовдосконалення:)

Агой агой… привітик!

В Левіце сонце присвітило і конкретно пригріло, тому, як завжди, в мене появився добрий настрій щось робити і все поприбирати. І в першу чергу – в голові трохи тараканів поганяти ну і в душі порядок навести. Прийшла до відчуття, що вже пора. А ще мені вже дуже скоро буде тридцять – дата сама по собі спонукає трохи обдумати прожите життя і якось визначитися з майбутнім. Тому я трохи пофілософствую, а ви, якщо не лінь і хоч трохи буде цікаво, почитайте. І покритикуйте мене, бо щось я засиділася і нічого не роблю. Ну то як, поїхали:
В мене, практично останні два роки, в житті загалом була трохи зупинка – так, перепочити, віддихатися, зібратися з силами, щоб йти і вдосконалюватися дальше. Я про те, що зробила собі зупинку в плані особистого, інтелектуального, духовного і кар’єрного розвитку: повністю поклалася на чоловіка, влізла в домашні справи і виховання дітей… Це, звичайно ж, важливо і потрібно, але над собою працювати теж треба. Сьогодні зранку прокинулася і подумала, що за ці майже два роки я ніяк не змінилася, нічого корисного для себе не зробила, нічого нового не дізналася, просто застила на місці, а тимчасову зупинку для перепочинку почала облаштовувати і обживати… і мені стало страшно… Згадала вислів, що не треба бути кращим ніж інші, треба бути кращим, ніж ти був вчора, якось так… А я не те щоб “кращати”, я почала деградувати. Спробувала згадати, що останнього зробила корисного для власного розвитку і згадала ціле велике НІЧОГО: жодної книжки (крім художньої літератури) не прочитала, купа всяких планів і проектів або такими і залишилися, або померли на півдорозі, бо я за них тупо забула або не знайшла часу, і ще багацько всіляких “нічого”. А тепер, коли є друге малятко, та й Улька уваги потребує вже значно більше, я все таки твердо вирішила взятися за власну шкіру і навчитися правильно планувати свій день і життя загалом, і вділяти час на саморозвиток і для себе – коханої. Як то кажуть, щоб впустити в життя щось нове, треба спочатку позбутися старого.
Тому влізла в усіляку психологічну літературу і сьогодні-завтра буду сидіти і складати План Покращення Мене. І перший крок – позбутися всього зайвого і непотрібного: вдома, в шафі, в голові, ну і в душі звичайно, щоб було місце для нового позитивного і корисного.
Що з того вийде, я не знаю. Може знову лінь все переможе і я закину свій ППМ в довгу шухляду, але маю таку надію, що протримаюся хоч трохи. Як тільки напланую, то обов’язково поділюся з вами. Може комусь це все буде цікаво або ж хтось приєднаєтеся за компанію? Принаймні, то має бути цікаво;)

Па-па, ще почитаємося;)